Коти – закінчені егоїсти. Правда чи наклеп?

Коли кіт наполегливо будить нас о 5 ранку, щоб його негайно погодували, або нахабно укладається на комп’ютерну клавіатуру, хоча ми саме занурилися в термінову роботу, мимоволі закрадається думка, що ця звірюка взагалі ні на кого не зважає. Чи так це насправді?

Joy-pup вирішив розібратися, чи правда, що кішки піклуються винятково про особисту вигоду.

Вечір важкого дня. Ви тільки-но вклалися на дивані під пледиком, щоб подивитися захопливий фільм. Аж тут на живіт застрибує улюблена кішечка і вмощує пухнасту дупу просто перед екраном. Їй байдуже, що ви слідкуєте за сюжетом і врешті-решт втомилися і хочете відпочити. От капосна! Чи ні?

Вони думають лише про себе!

Чимало котолюбів визнають, що їхні домашні вихованці поводяться егоїстично і навіть часом нахабно. Чого тільки вартує оце вічне «впусти мене /випусти мене, не знаю, навіщо».

Вони бажають знати, що ми їмо і п’ємо, пхають вусаті морди в тарілки і вмочують лапи у чашки (так-так, ті самі, які порпалися в лотку). Гидливо відвертаються від своєї миски, хоча щойно випрошували їжу так, немов от-от помруть з голоду.

Вимагають уваги, але тут же розвертаються і йдуть, пихато задерши хвоста. І нема чого хапати їх на ручки і обіймати, коли вони не в настрої. У кращому випадку вивернуться і втечуть, в гіршому – доведеться заліковувати рани.

Приходять до нас у ліжко і влаштовуються якомога зручніше. Наприклад, на подушці, поруч з обличчям. Або так, що доводиться сповзати на краєчок. Але навіть не намагайтеся протестувати, бо пошкодуєте і самі будете просити вибачення.

Скидають предмети з полиць і столів, тому що, бачте, заважають пройти або розтягнутися на весь зріст.

Навіть одне з одним вони чинять як переконані індивідуалісти (не згадуючи вже про собак, які теж ніби як члени сім’ї). Відбирають іграшки та ласощі, демонстративно займають улюблені лежаночки.

Вони… Словом так, вони примхливі, незалежні і насамперед діють у власних інтересах.

Чому це так?

Безглуздо очікувати від котів проявів чистого альтруїзму. Адже ми самі почасти винні в тому, що у них такий характер. Вірніше, не ми, а наші первісні предки.

Люди поступово захопили території, які споконвічно належали диким звірам. Лише деякі з них наважилися наблизитися до людських поселень. Найкмітливішим виявився собака, який швидко зрозумів, що за вірну службу можна отримати їжу, тому краще визнати в людині господаря, тобто ватажка зграї.

Кішки теж вдомашнилися самі, проте розглядали людське житло не як володіння «вищої істоти», а як місце, де водиться легка здобич. Ми забуваємо, що наші вихованці походять від диких лісових кішок (Felis silvestris) – одинаків по натурі, які ніколи не збивалися в зграї і нікому не підкорялися. Зрештою, люди навіть не намагалися приручити котів, вважаючи, що їх нема чого годувати – адже вони не приносять користі господі. Ну хіба що ловлять мишей.

Так і вийшло, що за 10 000 років кішки не стали відданими друзями людини. З якого б це дива? Хоча безумовно, вони пристосувалися з нами співіснувати і з метою виживання надбали певних соціальних навичок. Наприклад, помітили, що людські дитинчата голосно репетують, вимагаючи їжі і вирішили робити так само.

Вони дбають про нас

І це теж правда. Кішки дуже тонко відчувають наш емоційний стан, непокояться, коли нам сумно або тривожно, і приходять втішати.

Вони попереджають нас про небезпеку. Відомо безліч випадків, коли домашні улюбленці будили господарів гучним нявканням, повідомляючи про близький землетрус, пожежу, витік газу і прорваний водогін.

Вони діляться з нами їжею – приносять мишок, пташок і ящірок, і дивуються, чому ми верещимо. Є версія, що вони лише хочуть сховати здобич на запас. Але навіщо ж тоді класти її на порозі кімнати або навіть до ліжка? Котовласники не раз розповідали, як квартирні розбалувані кішки приносили їм шматочок м’яса або котлетки – мовляв, скуштуй, бідолахо!

Вони нас лікують. Науково доведено, що частота котячого муркотіння (20-140 Гц) благотворно впливає на наше здоров’я. З тією ж частотою працює електрообладнання, яке використовують реабілітологи та фізіотерапевти.

Чимало людей діляться, що кішки та коти діють як анальгетики. Лягають на хворе місце і біль вгамовується.

Вони рятують нас від стресів. Щоб заспокоїтися і прийти до тями, досить просто милуватися кішкою. А якщо її погладжувати і чухати за вушком, ефект посилюється!

Вони стежать за нашим режимом. Якщо ми засиджуємося допізна, докірливо нявкають, нагадуючи, що час спати.

Вони складають нам компанію. Просто сидять або лежать поруч і тоді стає не так самотньо.

Вони нас потішають, а це теж дуже важливо. Безумовно, котик розважається, або відточує мисливську майстерність. Але хіба можна залишитися байдужим, спостерігаючи за котячими витівками і карколомними трюками!

Як сказав мудрець, можна нескінченно дивитися, як горить вогонь, тече вода, працюють інші люди і … на кішку. Неважливо, бавиться вона, їсть, сидить біля віконця чи затишно спить. Ми любимо їх просто за те, що вони є. Хоча подекуди вони справді закінчені егоїсти. 😉