Щоб не переплутати: породи собак, схожі одна на одну, як дві краплі води

Чи вмієте ви відрізнити хаскі від аляскинського маламута, а лабрадора від золотистого ретривера? Деколи незручно, коли вашого собаку плутають з представником іншої породи. І вже тим більше не хочеться опинитися на місці людини, яка не бачить різниці між схожими, але зовсім різними собаками. Давайте розбиратися.

Сенбернар та московська сторожова

Вони справді схожі: великі, вірні, красиві, витривалі. Більше того – московський сторожовий собака був виведений за допомогою схрещування кількох порід, у тому числі і сенбернара. Наприкінці 40-х років радянські вчені отримали завдання вивести ідеальну породу сторожового пса, який зможе нести службу в екстремальних кліматичних умовах. 1950 року перші московські сторожові вже красувалися на виставці.

Сенбернара названо на честь монастиря святого Бернара, розташованого в Швейцарських Альпах. Саме там їх використовували для пошуку людей, які постраждали від лавин.

Сенбернари більші за московських сторожових, а також у них присутні брилі – довгі складки на морді. Саме за цими особливостями ви можете відрізнити одну породу від іншої.

Золотистий ретривер та лабрадор-ретривер

Ці породи походять від загального предка, проте вони мають явні відмінності, як у зовнішності, та і в характерах.

На відміну від лабрадорів, золотисті ретривери менших розмірів, мають довгу шерсть і пухнастий хвіст. Забарвлення золотистого ретривера – будь-який відтінок від золотистого до кремового, іноді допускаються плями на грудях. У той час, як у лабрадора-ретривера забарвлення може бути чорним, коричневим або палевим.

Аляскинський маламут та хаскі

Цих красенів неможливо сплутати, якщо знаєш, що у маламута шерсть – довга і пухнаста, а вушка кругліші. Також аляскинський маламут – найбільша і найпотужніша їздова порода, у той час, як хаскі виглядають стрункими та витонченими.

Обидві їздові породи – грайливі та рухливі, проте маламути виглядають незграбними та простодушними. Ці собаки мають високий рівень інтелекту і просто створені для ролі ватажка.

Коллі та шелті (шетландська вівчарка)

Обидві ці породи були виведені в Шотландії, обидві давно допомагали людям охороняти овець. Власне, шетландська вівчарка була виведена від породи бордер-коллі, хоча більшу схожість вона має з довгошерстою коллі. Шелті значно поступається коллі в розмірах, а також у неї широкий лоб і трохи інша будова мордочки.

Бернський зенненхунд та австралійська вівчарка (ауссі)

Походження породи бернський зенненхунд проростає своїм корінням у часи Стародавнього Риму, до бойової собаки молосу легіонерів. Ця вівчарська порода активно використовувалася для охорони худоби на просторах Швейцарії та Німеччини.

Австралійську вівчарку, незважаючи на назву, вивели в США. При створенні цієї породи схрещували піренейську вівчарку, бернського зенненхунда і кілька видів коллі. Саме тому бернський зенненхунд та ассурі мають близьку зовнішню схожість. Однак зенненхунд більший, має вищий лоб і масивну мордочку. Зате в ассурі більше видів забарвлення – від чорного триколору до блакитного мармуру з підпалом. Обидві породи дуже лагідні та доброзичливі.

Акіта-іну та сіба-іну

Порода акіта-іну, широко відома у всьому світі, завдяки фільму “Хатіко”, є найбільшим японським собакою зі шпіцеподібних. Саме великими розмірами та наявністю густої пухнастої шерсті ця порода відрізняється від інших японських мисливців – сіба-іну.

Обидві породи були виведені на японському острові Хонсю та обидві вважаються найдавнішими азіатськими собаками.

Чихуахуа та той-тер’єр

Цих малюків може сплутати лише недосвідчений собачник. І якщо ви до них належите – запам’ятовуйте: у чихуахуа більш кругла голова та міцний тулуб. У порівнянні з чихуахуа той-тер’єр виглядає витонченим, у нього витягнута мордочка, а вушка – довші. Обидві породи мають кілька видів забарвлення та два типи шерсті – довгу та коротку.

Французький бульдог та бостон-тер’єр

Для виведення обох порід використовували англійські бульдоги. Цих красенів ви не сплутаєте, якщо знатимете, що у французького бульдога більше складок на мордочці та закруглені вуха. Також у француза більш потужна грудна клітка та широка шия.

Кане-корсо та боксери

Якщо у кане-корсо не куповані вуха, його можна легко сплутати з боксером. Але це зовсім різного поля ягоди. Кане-корсо походить від давньоримських бойових собак і належать до групи молосів. Вони більші та масивніші за боксерів, які були виведені завдяки схрещуванню мастифів і бульдогів.