Шкільний дрес-код у різних країнах світу

Багато читачів напевне застали радянську шкільну форму, або принаймні бачили її на фотографіях. У будь-яку погоду дівчатка були змушені надягати «кусючі» коричневі сукні і чорні фартухи, хлопці – костюми з тої ж таки «немаркої» тканини з однотонною сорочкою. Парадний варіант передбачав білий фартух і білу сорочку відповідно.

Форму давно відмінили, а батьки досі сперечаються: носити, бо це дисциплінує, чи не носити, аби не втратити індивідуальність? А нам у Joy-pup.com подобається сучасна демократичність: дозволений повсякденний одяг – чудово, прийнято форму – також добре, це стильно та практично. Але все ж таки цікаво: як це питання вирішується у різних країнах?

Великобританія

Мабуть, це єдина європейська держава, де питання «носити чи не носити» навіть не обговорюється. По-перше, данина національній традиції – Британія першою в світі запровадила таке правило для учнів. По-друге, носити форму почесно: у кожної школи свої стиль та символіка. По-третє, це елегантно та гарно.

Австралія

Австралійці перебрали від Британії не лише систему освіти, а й звичай носити шкільну форму. Щоправда, її силует вільніший і шиється вона з тонших тканин. Зазвичай доповнюється капелюхом або панамою, неодмінний атрибут – консервативні чорні туфлі, шкарпетки у всіх однакові.

Японія

Японці – дуже дисциплінована нація, то ж не дивно, що усі школярі країни одягнені в уніформу. Основних варіантів два: «гакуран» – темна чоловіча пара у воєнізованому стилі та «сейфуку» – матроський костюм (змодельований, до речі, за зразком англійської морської форми кінця XIX сторіччя).

Ноги також мають виглядати відповідно: чорні або коричневі туфлі на низьких підборах, шкарпетки чи гольфи – чорні, сині, або білі. Допускаються різноманітні аксесуари – шарфи, банти, шийні хустинки.

Кенія

Один із найбільш вражаючих фактів про Африку – обов’язкова шкільна форма. Враховуючи, що більша частина населення живе поза межею бідності, необхідність придбати «обмундирування» для учня нерідко стає перешкодою навіть для початкової освіти. Так, у Кенії, яка вважається однією із найрозвиненіших країн Чорного континенту, діти змушені доношувати форму старших братів і сестер. Але без неї ніяк, навіть у сільських школах.

Індія

Усі індійські школярі ходять у формі, тільки у кожній школі вона особлива. Загалом це сорочка на короткий рукав у поєднанні зі спідницею середньої довжини у дівчаток, і зі штанами вільного покрою у хлопчиків.

У деяких школах надають перевагу етнічному стилю: довга блуза і шаровари, іноді дівчата носять сарі – конче однакові.

Іран

В теократичній ісламській державі прийнято роздільне навчання. Хлопцям дозволяється одягатися у «довільному» стилі, а от до дівчат висуваються суворі вимоги. Молодші школярки носять традиційну хустину, сукню-сорочку і звужені донизу штанці, але з 12 років заведено надягати хіджаб, що вкриває фігуру з голови до п’ят. Всупереч стереотипу, жодна від цього не страждає, такий одяг для юних мусульманок природний та зручний.

Північна Корея

Було б дивно, якби у тоталітарній державі не існувало єдиної стандартизованої шкільної форми. Північнокорейські учні одягнені точнісінько так само, як піонери: білий верх, темно-синій низ, полум’яна краватка (лишень більших розмірів і зав’язана по-іншому), у прохолодну погоду надягається жакет.

Старшокласники чіпляють червоний значок, який підозріло нагадує комсомольський.

Куба

На стиль вбрання кубинських школярів також сильно вплинула комуністична ідеологія. Багато елементів запозичено з радянської піонерської форми: червона або синя краватка і білі сорочечки. Варіанти низу бувають різні: брюки або шорти, спідниця або сарафан, синього або бордового кольору.

Учні старших класів краваток не носять, а низ у них пісочний.

Аргентина

В аргентинських школах проблему дрес-коду вирішено напрочуд просто. Можна ходити у чому заманеться, головне натягнути зверху власного одягу білий «лікарський» халат. До речі, у такі ж халати одягнені вчителі.

Втім, приватні навчальні заклади дотримуються корпоративного стилю: учнівські костюми шиються на спецзамовлення, у двох варіантах – зимовому та літньому.

То як, носити чи не носити? 😉