У Радянському Союзі, під час Другої світової війни випускалася чимала кількість різних військових літаків, кожен з яких зробив внесок у Перемогу. Але після війни виявилося, що наша країна сильно відстала від Заходу: у Великій Британії та США стали з’являтися перші реактивні літаки, про які в СРСР ще навіть не замислювалися. Вирішити цю проблему намагалося конструкторське бюро ім. А.С. Яковлєва, і тоді з’явився новий винищувач Як-15.
Історія цього літака розпочалася у 1945 р. з постанови Комітету оборони створити реактивний винищувач. За основу було взято літак військового часу Як-3, від якого новий Як-15 по суті і отримав трохи перероблений фюзеляж. Усередині було встановлено новий двигун від трофейних німецьких винищувачів, з тягою 900 кгс. Згодом виробництво подібних двигунів організували в Уфі.
Як-15 вперше піднявся в повітря вже навесні 1946 р. Під час заводських випробувань, що складаються з 19 польотів, він зміг розігнатися в повітрі до 800 км/год, злітаючи після розбігу довжиною 520 м, що на ньому може легко освоїтись середньостатистичний військовий льотчик.
У тому року винищувач показав себе повітряному параді у підмосковному Тушино, і тоді сам І.В. Сталін наказав виготовити 15 екземплярів нового літака до 7 листопада. Складання Як-15 організували на Авіазаводі №31 у Тбілісі, де і було виконано доручення Сталіна. І хоча на параді на честь 7 листопада літаки не показали себе через погані погодні умови, у грудні розпочалися державні випробування нової техніки, які тривали 6 місяців. У 1947 р. вийшов висновок про те, що літаки пройшли випробування, але через деякі конструктивні недоробки і малу дальність польоту вони можуть бути тільки навчально-тренувальними машинами. Тоді ж з’явилася вказівка випустити ще 50 таких літаків із озброєнням, причому половина з них мала бути з двомісною кабіною. Однак двомісні Як-15 так і не були випущені, а з озброєння на винищувачі була лише одна гармата калібру 23 мм, яка встановлювалася попереду під фюзеляжем. Частина екземплярів і зовсім не оснащувалась гарматою. Хоча є дані про те, що існував варіант Як-15 з гарматою калібру 30 мм, який не отримав подальшого розвитку.
1947-1949 рр. стали для реактивних винищувачів знаковими: на Як-15 вперше було показано вищий пілотаж на реактивному літаку, і було організовано дві групові п’ятірки цих літаках, які очолювали генерал Е.Я. Савицький та полковник П. Чупіков. Хоча Як-15 офіційно був на озброєнні радянських ВПС, у військових діях йому взяти участь не довелося. Створення радянського реактивного винищувача було швидше політичним кроком, ніж технічним: СРСР прагнув показати, що війна, що недавно закінчилася, не зламала дух величезної країни. Показ вдався, але реактивний винищувач, конструкція якого виявилася сирою, використовувався у військах лише перенавчання льотчиків. Ще 1947 р. виробництво цих літаків згорнули, всього випустивши 280 екземплярів. Тим не менш, вони залишалися в строю до початку 50-х рр., але сира конструкція давалася взнаки все більше, і врешті-решт всі випущені Як-15 були списані.
Сьогодні вцілів лише один реактивний винищувач Як-15, він знаходиться у Музеї техніки Вадима Задорожного у Московській області.
Як-15 – не найуспішніший радянський військовий літак, який став певним переходом між поршневими героями війни та прогресивними реактивними захисниками неба. Конструктори зуміли набратися досвіду в проектуванні подібної техніки, і кожен наступний радянський і російський винищувач опинявся якоюсь мірою краще за свого попередника.
Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі