Мабуть, одним з типових мушкетів 18 століття був мушкет англійської армії, прозваний «Смаглявою Бесс». Майже всі інші мушкети, що перебували на озброєнні в різних країнах цивілізованого світу, були плюс-мінус схожі саме на цей дуже відомий тоді зразок вогнепальної зброї, а відомий він був насамперед своєю масовістю. Єдина важлива відмінність від інших зразків – неймовірно низька точність за високої скорострільності.
Незважаючи на те, що «Смаглява Бесс» була прийнята англійцями на озброєння лише в 1703 році, розробили її раніше – у другій половині 17 століття. Надалі цей мушкет став головною зброєю всієї армії Англії та більше століття (до епохи Наполеонівських війн) стояв на озброєнні цієї держави. Примітно, що за 100-річну історію «Смаглява Бесс» зазнала кілька модернізацій, але характеристику зброї вони не змінили і були, швидше, косметичними, дрібними. Було кілька варіантів «Смаглявої Бесс»: армійський і цивільний. Розрізнялися вони одно – до армійського мушкету додавалася багнет, а громадянська версія його не мала. Решта була абсолютно ідентичною.
Випускалася «Смаглява Бесс» величезними партіями, причому не тільки для потреб піхотних частин Англії, але і для її уславленого флоту. Крім того, мушкетом озброювали і різноманітних проанглійських партизанів у багатьох країнах світу, та інші іррегулярні з’єднання (солдат приватних армій Ост-Індської компанії, екіпажі кораблів приватирів, всяких повстанців тощо). Використовувався мушкет і для обміну та торгівлі, у тому числі його часто змінювали на щось у торгових справах з американськими індіанцями.
Оскільки 18 століття було, можна сказати, дуже кривавим (у тому плані, що було багато великих і маленьких воєн), то практично жоден серйозний конфлікт не обійшовся без «Смаглявої Бесс». Вона гриміла на полях битв війни за іспанську спадщину, у боях за свободу американських колоній, її застосовували у Семирічній війні та багато де ще.
Мушкет стріляв кулями (калібр 0,71 дюйма, або 18 мм), при цьому діаметр ствола становив 19 мм. Завдяки цьому зброю можна було досить швидко зарядити, тому що куля сама вільно закочувалася всередину ствола і не вимагала проштовхування шомполом. Однак був і негативний наслідок такого конструкторського рішення – «Смаглява Бесс» була вкрай неточною навіть у порівнянні з іншими, старішими мушкетами. Оскільки прицільних планок і взагалі хоч якихось подібних пристроїв у мушкета не було, то єдиний варіант його використання був простим – навести стовбур “Смаглявої Бесс” у бік супротивника і натиснути спусковий гачок.
Дальність стрілянини «Смаглявої Бесс» становила 100 ярдів (91 метр). Куля, зрозуміло, могла летіти і далі цієї відстані, але в такому разі вона вже не могла завдати супротивникові хоч скільки серйозної шкоди. Але біда була в тому, що навіть на такій відстані потрапити в когось було неймовірно складно, бо куля, випущена з цього мушкета, могла відхилитися приблизно на 180 см, і було абсолютно неважливо, чи поганий стрілець відкрив вогонь, чи хороший – передбачити, куди полетить ця куля, було неможливо.
Найчастіше «Смаглява Бесс» використовувалася в звичайних лінійних підрозділах, де влучність була не така вже й важлива – головне просто направити мушкет на противника і вистрілити, і вже якась із десятків і сотень куль обов’язково знаходила мету.
Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі