Таємниця життя і смерті Павлика Морозова: великий героїзм чи звичайна битовуха?

Всім нам з дитинства розповідали історію про юного героя Павлика Морозова, який інтереси радянської держави поставив понад сім’ю та доніс на свого власного батька Трофима Морозова. Радянські газети та журнали писали: чесний та відданий товаришу Сталіну піонер Паша Морозов заявив про класові злочини свого батька, голову сільради села Герасимівка Тобольської губернії. За що був убитий родичами з боку батька, пізніше визнаний всенародним героєм, борцем із куркульством та піонером №1 у Радянському Союзі.

Про Павлика Морозова знімали фільми, йому присвячували картини та книги. Його ім’ям називали вулиці та будинки піонерів. Радянська пропаганда, як би зараз сказали, “розкручувала” 14-річного хлопця, як справжню суперзірку. Але були в цій історії деякі прогалини, які почали заповнюватись лише після розвалу СРСР.

По-перше, Павлик Морозов ніколи не був піонером. Не було піонерської організації в селі Герасимівка, доки Паша ще був живий. Вже після вбивства його ім’я внесли до Книги пошани Всесоюзної піонерської організації за номером 001. А червону краватку домальовували на пропагандистських плакатах та портретах “для солідності”. Та й фотографія Павлика Морозова збереглася лише одна, нині вона у музеї села Герасимівка.

По-друге, Трохим Морозов, батько Павла, і справді був головою сільради. Але він не був кулаком і користолюбцем і не вів жодної боротьби з радянською владою. Що справді було, то це довідки, які Трохим Морозов видавав засланим за Урал розкулаченим селянам. Ці бланки давали людям право вільно виїжджати з селища та влаштовуватися на роботу у місті, наприклад, на завод. Однак у Радянському Союзі свобода пересування селян була не в пошані, як і хабарі, які брав за свої “послуги” Трохим Морозов.

Так, Морозов-батько фактично торгував фальшивими бланками. Також є свідчення, що він привласнював майно розкуркулених селян і брав хабарі з тих, хто не хотів здавати худобу в колгоспи. Але були у Трохима Морозова гріхи і побільші. І вони не мають жодного відношення до контрреволюції та перешкоди встановлення радянської влади.

Трохим Морозов, батько Павлика Морозова, був пияком і домашнім тираном. Він бив дружину та чотирьох дітей, а потім пішов із сім’ї до молодої жінки. Павлик Морозов не заявляв на свого батька, тим більше не писав доноси і взагалі не має жодного стосунку до його арешту. Так звана “зрада” Павлика Морозова у тому, що він виступав свідком у суді, де чесно розповів, що батько знущався з нього, його матір’ю та братами.

А “здав” Трохима Морозова спецпереселенець Зворикін, затриманий під час міліцейської облави на станції Тавда з тими ж злощасними бланками.

Отож і напрошується питання: чи був Павлик Морозов тим, ким його стільки років малювала радянська пропаганда? А саме, піонером-героєм, який пожертвував свободою батька заради урочистості справедливості, комунізму та радянської влади у рідному селі?

Часи були бідні та темні. У селі ще навіть електрики не було, не те що радіо. Радянська пропаганда та новини про принади колективізації ледве доходили до села. Про більшовиків та товариша Сталіна селяни знали мало, їх хвилювали свої нагальні проблеми. А не радянська ідеологія і, тим більше, не боротьба з контрреволюцією.

Про те, що Павлик нібито сам заявив на батька, стало відомо від слідчого Єлізара Шепелєва, який пізніше займався справою про вбивство Павлика Морозова.

Так, адже бідного хлопчика та його молодшого брата Федора (всього 8 років від народження) вбили родичі по лінії батька. У справі вбивства дітей проходили дід, бабуся та двоюрідний брат Павлика, 19-річний Данило, а також місцевий кулак Арсеній Кулуканов. Після смерті хлопчиків журналіст Петро Соломеїн, на замовлення обкому партії, написав полум’яну статтю про “відважне уральське орлятко і озвірілих кулаків”.

Ось вам ще одна таємниця: родичі вбили Павлика Морозова не через помсту за зраду батька та свідчення проти нього в суді. Причина банальніша і злободенніша: як старший син, Павлик був першим претендентом на землю, якою володів його батько. Оскільки Трохим Морозов був засуджений і був на Біломорканалі, розпоряджатися земельним наділом мали право його дружина та старший син Павло.

І ось родичі вирішили прибрати конкурента та принести біль його матері Тетяні, яку вони ненавиділи.