Хто вигадав Новий рік: історія появи свята

Новий рік – особливе свято із дивними традиціями. А чи думали ви, чому його люблять і дорослі, і діти? Та тому що в цей час трапляються дива. Правда, щоб мрії здійснилися, усі чекають опівночі, потім всю ніч насолоджуються закусками й викидають гроші в повітря, щоб подивитися на диво, що сяє в небі. Звідки взялася традиція гуляти всю ніч, дарувати подарунки та вбирати ялинку? Ми у Joy-pup розкажемо, звідки взялася урочиста ніч і чому її потрібно зустрічати саме так.

Звідки пішла традиція зустрічати Новий рік?

Традиції помпезно зустрічати прихід Нового року вже близько 4 тисячоліть. Сьогодні свято починається ввечері 31 грудня – в останній день року, що минає, і триває до ранку 1 січня. У всіх є спільні звичаї: створити передноворічну метушню та біганину по магазинах за подарунками, влаштувати вечірку, приготувати традиційні новорічні страви та подивитися феєрверки.

Найраніші святкування розпочалися приблизно 4 тисячі років тому у Вавилоні. Але тоді вони зустрічали Новий рік навесні після весняного рівнодення. У язичницькій Русі це свято також припадало на весну, коли прокидалася природа, і треба було готуватися до посівної. Після Хрещення Русі Новий рік було призначено на 1 березня, а ще за кілька століть церква затвердила початком року 1 вересня. Новий рік відзначали у Месопотамії, Стародавньому Римі, Єгипті. У багатьох стародавніх народів гуляння тривали близько тижня. Весь цей час не можна було працювати. Нам пощастило менше – офіційний вихідний лише один, але потреба гуляти тиждень чи два залишилося на підсвідомому рівні.

Чому перенесли Новий рік на 1 січня?

Чому ж сьогодні свято так нелогічно починається посеред зими? Раніше Новий рік розпочинався у день весняного рівнодення. Рік був поділений на 10 місяців і складався із 304 днів. Цей давній римський календар було створено у восьмому столітті до н. е. Ромулом – засновником Риму. Календар був якимось хаотичним, без точної кількості днів та певної послідовності місяців. Пізніше цар Нума Помпілій додав ще два зимові місяці – січень та лютий.

Багато століть календар не уточнювали, не синхронізували із сонцем. Новий імператор Юлій Цезар помітив цю проблему й звернувся за консультацією до найвідоміших астрономів та математиків того часу. Після внесення поправок, з 46 року до нашої ери світ став користуватися новим юліанським календарем. У рамках своєї реформи Цезар зробив початок року 1 січня. Місяць він вибрав на честь свого тезки – Януса, римського бога початку. Календар близький до сучасного григоріанського, але все одно був неточним.

Якого року почали відзначати 1 січня?

Звідки з’явилася традиція святкування Нового року у нас? Не все передове прийняте у Європі приживалося на Русі. Тому в 1699 Петро I навмисно видав указ про відзначення нового року 1 січня. Усі інші дати заборонив та суворо стежив за дотриманням. Крім того, він вирішив, що свято має бути пофарбоване атрибутикою. Наказав, щоб на всіх великих вулицях, біля будинків знатних людей соснові та ялівцеві дерева були прикрашені. Бідні люди повинні прикрасити хоча б одну гілочку. Звичних ялинкових іграшок тоді не було. Прикрашали дерева цукерками, горіхами, фруктами та овочами.

Традиція виходити в новорічну ніч на головну площу теж почалася 1700 року. Петро ввів традицію світського святкування, а не церковного, як було раніше. З цього дня зашуміли гуляння, забави, веселощі й прогриміли вогні феєрверку. Люди танцювали, вітали та дарували подарунки.

Хто вигадав Новий рік у СРСР?

Григоріанський календар був прийнятий у 1582 році, але Росія не поспішала йти в ногу зі світом і жила по юліанському. Після приходу більшовиків до влади 1918 року вийшов декрет про реформу. Документ набрав чинності 1 лютого. У ньому йшлося про те, що після 31 січня йде не перше число, а 14 лютого, за ним 15 і т.д. На 13 днів змістилося і Різдво – натомість 25 грудня стало 7 січня. Те, що факт перенесення дати Різдва не подобався церкві, не дуже хвилювало владу. Це було навіть на руку – зруйнувати основи християнської віри.

Радянська влада планувала створити нові свята, тому вони у 1929 році скасували Різдво та Новий рік. Проте за кілька років з’явилася пропозиція повернути святкування Нового року. Дітям та дорослим не вистачало радісних подій, які б допомогли пережити сувору зиму. 31 грудня 1935 року в школах та дитячих садках дітям організували хороводи біля ялинки. На прилавках з’явилися ялинки та ялинкові прикраси, до будинків повернулося відчуття святкової атмосфери та веселощів. Але до 1949 1 січня залишався робочим днем.

Святкування старого Нового року – це звичка, яка залишилася у пам’яті народу, до того як приплюсували 13 днів. Покоління, яке застало реформу календаря, не могло швидко відмовитися від традиції і якийсь час згадувало дату в ніч із 13 на 14 січня. Сьогодні багато хто з нас не відмовляється від зайвого приводу влаштувати свято й продовжує відзначати старий Новий рік.