Вчені з’ясували, чому зникли найбільші акули на планеті

Вчені з’ясували, чому могли зникнути найбільші акули Землі. Це може бути пов’язане з морськими хижаками, які зараз є.

Дослідники з Інституту еволюційної антропології Макса Планка під керівництвом Джеремі МакКормака вважають, що акули мегалодони, які вважаються найбільшими на планеті, зникли через конкуренцію з білими акулами. Про це пише журнал New Atlas. Це їм вдалося з’ясувати після проведення низки досліджень.

Хто такі мегалодони?

Мегалодони – це хижі акули, які населяли всі океани Землі у періоди між 23 та 3,6 млн років тому. Вважається, що вони мали 20 метрів у довжину та важили до 100 тонн. Вони були найбільшими хижими рибами на той час.

Разом з цим білі акули виростають у довжину всього до 6 метрів і важать приблизно 2,2 тонни. Але за новим дослідженням, ці два морські хижаки конкурували між собою у боротьбі за їжу, через що і зникли мегалодони.

Щоб це зрозуміти, дослідники аналізували ізотопи цинку в зубах викопних найбільших акул та викопних білих акул. Це потрібно для того, щоб розуміти, чим харчувалися хижаки і на якому місці вони перебували в харчовому ланцюжку.

З цією метою також вивчаються ізотопи елементів, що у кістках. Але з акулами так вчинити не вдається, оскільки це хрящові риби, які мають мало кісткового матеріалу. Мегалодонів же по кістках вивчити важко, тому що залишилися тільки скам’янілості хребців та зубів.

Вчені вивчали зуби акул із раннього міоцену, вони мешкали на планеті від 20,4 до 16,0 млн років тому. Також вивчалися акули з раннього пліоцену, які мешкали на планеті від 5,3 до 3,6 млн років тому.

Як стало зрозуміло, мегалодони та білі акули знаходилися на вершині харчового ланцюжка, а також харчувалися однією їжею. Стає зрозуміло, що ці хижаки могли конкурувати за їжу, через що найбільші акули могли зникнути в ранньому пліоцені.

Залишається незрозумілим, як саме відбувалася конкуренція та наскільки сильною вона була. Адже ці два різні види могли полювати в одній частині океану в різну пору року.

Новий вид дослідження раціону вимерлих тварин може стати унікальним інструментом вивчення вимерлих видів, зокрема і предків людини.