«Вічні» гаджети made in USSR

Час технічних новинок прийнято пов’язувати тільки з сучасністю, але ж в соціалістичному минулому випускалося чимало пристроїв, які були межею мрій звичайної радянської людини. Joy-pup пропонує згадати, якими були перші портативні електронні пристрої для побуту та дозвілля в СРСР.

Багато молодих людей впевнені – їхні батьки з’явилися на світ за часів динозаврів, інакше як пояснити, що такого необхідного елемента сучасного життя, як мобільний телефон, тоді не існувало? А, тим часом, старше покоління може похвалитися іншими девайсами, багато з яких здивують молодь.

Тетріс радянських дітей

Свого часу отримати в подарунок гру «Ну постривай» для радянської дитини було величезною радістю. Улюблений персонаж з мультфільмів, яким можна управляти – це ж казка! «Електроніка ИМ-02» стояла в числі перших електронних ігор, випущених «Електронікою», що мала рідкокристалічний екран і отримала визнання на довгі роки.

Гра мікропроцесорна (така розшифровка абревіатури «ИМ») випускалася з 1984 року, і не була оригінальною радянською розробкою, тому що повторювала японську Nintendo EG-26 Egg. Пристрій мав додаткові функції годин і будильника, коштував 25 карбованців.

На той момент за кордоном випускалося багато аналогів, здатних конкурувати з грою, але, зі зрозумілих причин, вони в країну не потрапляли, тому для радянських дітей «Ну постривай» залишалася бажаною довгі роки.

Приставки для ігор

Для дітей старшого віку існували вже інші гаджети, такі, як «Палестра-02» – перша приставка для ігор в СРСР промислового виробництва. Виробляли її на Львівському ЛПО ім. В. І. Леніна з 1978 року. Приставка дозволяла грати в спортивні імітації: сквош, теніс, волейбол, міні-футбол, тренування. У більшості ігор брали участь два гравці, що, звичайно, не могло не радувати друзів, грали до 15 очок. Важила «Палестра-02» 4 кілограми, до телевізора підключався через антенний вхід.

Також для любителів пограти випускалася приставка «Турнір», що реалізує телевізійні ігри Pong-типу, в яких список ігор строго заданий і немає картриджів. «Турнір» був більш поширений в СРСР, ніж «Палестра», а ігри були одні й ті ж.

Портативний комп’ютер

Часто при виборі ноутбука ми звертаємо увагу на розмір, вагу і здатність тримати заряд, тим більше, у нас є широкий вибір моделей. Можна здогадатися, що в Радянському Союзі все було простіше, принаймні, в плані вибору.

Перший радянський лептоп зібрали в 1986 році на Мінському заводі, і називався він «Електроніка МС 1504». Ноутбук розробляли і збирали на базі «Інтеграла». Портативний комп’ютер не можна назвати дітищем виключно радянської інженерної думки. Його начинка складалася з японського Toshiba T1100, що з’явився на світ на кілька років раніше.

«Електроніка МС 1504» могла похвалитися 4,5 кг. ваги, оперативною пам’яттю, рівною 640 Кбайт і можливістю працювати 1,5 години на батареї.

СВЧ-піч

В СРСР товариші йшли у світле майбутнє із завидним технічним відставанням від свого головного конкурента у сфері впливу, США. Наприклад, мікрохвильові печі, що з’явилися на Заході до кінця 60-х років, почали покращувати побут радянських громадян лише через 10-15 років. І навіть тоді, в основному, використовувалися в промисловому масштабі. На сайті «Популярна механіка» наводяться дані про 23 моделях СВЧ-печей, що випускалися в СРСР. Деякі з них досі можна купити в Інтернеті.

До перших мікрохвильових радянським пічок відноситься  «Електроніка СП-01», яку виробляли в Москві на заводі «Плутон» з 1978 року. Ціна-350 карбованців при тодішній середній зарплаті, що доходила, максимум, до 150 карбованців. Крім колосальної вартості, існував ще й факт стандартного для тих часів дефіциту, тому рідкісний ресторан міг похвалитися наявністю мікрохвильової печі.