Для радянських громадян блакитний екран був яскравим вікном у світ. Щодня всі члени сім’ї терпляче чекали на початок своєї улюбленої передачі. Радянське телебачення запам’яталося як щось світле та дружнє, і ми у Joy-pup пропонуємо згадати улюблені передачі 1980-х років.
“В гостях у казки”
З яким нетерпінням чекали радянські малюки на цю добру, світлу і обожнювану всіма передачу! Чарівна мелодія пісні “Приходь, казка” на вірші Юлія Кіма та музику Володимира Дашкевича довгі роки служила запрошенням у світ казки, улюблених мультиків та кінофільмів.
Телепередача “В гостях у казки” виходила з 1976 по 1995 рік і, без перебільшень, виховала кілька поколінь радянських дітей. Ведуча тітка Валя (Валентина Леонтьєва) отримувала величезні мішки листів від юних глядачів, у яких вони ділилися враженнями про показані у передачі казки, а також малюнками та виробами.
У передачі “В гостях у казки” транслювалися радянські мультфільми та фільми-казки різних років, зняті в Радянському Союзі та у дружніх соціалістичних країнах – НДР, Румунії, Польщі, Чехословаччині. “За щучим велінням”, “Попелюшка”, “Василиса Прекрасна”, “Морозко”, “Червоненька квіточка” – ці та інші кінофільми ми пам’ятаємо та любимо з дитинства.
“Що? Де? Коли?”
Визнайте чесно, що ви переживали, коли в студію виносили чорну скриньку і чулася ця мелодія: Джеймса Ласта – James Last, Ra-Ta-Ta 1970 (оригінал з текстом виконували Rotation).
Особисто у мене виникала при цьому величезна цікавість – передчуття наступного мозкового штурму. Інтелектуальна телепередача “Що? Де? Коли?” регулярно збирає перед екранами мільйони глядачів, починаючи з 4 вересня 1975 року. Її творець та ведучий Володимир Ворошилов зумів перетворити посередню “Сімейну вікторину” на рейтингове шоу, де команди знавців та телеглядачів сходяться одна проти одної в інтелектуальній боротьбі.
Довгі роки “Що? Де? Коли?” насичує глядачів новими знаннями, змушує сперечатися та співпереживати біля екранів телевізорів, надихає на інтелектуальні дискусії та дає можливість виграти гроші. Адже з 1991 року передача “Що? Де? Коли?” перетворилася з інтелектуального клубу на інтелектуальне казино і дивитися її стало ще цікавіше! “Команда знавців проти команди телеглядачів” – за кого ви частіше вболівали?
За роки існування інтелектуальної гри “Що? Де? Коли?” кілька разів змінювалися та вдосконалилися її правила, за столом сиділо безліч знавців (Олександр Друзь, Борис Бурда, Федір Двинятин). Але незмінною залишалася мелодія Альберта Мелконова “Дикий кінь”, під яку крутиться дзига.
“Кінопанорама”
Улюблена телепередача про кіно виходила радянським, а потім російським телебаченням з 1962 по 1995 і з 2000 по 2002 рік. У різні періоди провідними “Кінопанорами” були Зіновій Гердт, Олег Табаков, Віктор Коршунов, Юрій Яковлєв, Ельдар Рязанов, Віктор Мережко та інші. Мелодія заставки у виконанні оркестру Поля Моріа (Paul Mauriat – Pardonne-moi ce caprice d’enfant) досі викликає яскраві та теплі спогади у глядачів.
“Кінопанорама” була своєрідною презентацією того чи іншого фільму. У кожному випуску було представлено фільм радянського чи зарубіжного виробництва, демонструвалися уривки, розповідалися цікаві факти про зйомки, творців тощо. Також в ефірі передачі показали зірок світового кінематографа – Джульєтту Мазіну, Анні Жірардо, Федеріко Фелліні.
22 січня 1980 року спеціально для “Кінопанорами” було записано концерт Володимира Висоцького. Однак спочатку в ефір був випущений лише фрагмент, і через рік після запису. Повністю концерт показали у 1987 році. Найбільш харизматичним і водночас простим, зрозумілим глядачеві ведучим “Кінопанорами” був Ельдар Рязанов.
“Сільська година”
Ця телепередача про сільське господарство, про трудівників та проблеми села вперше вийшла в ефір 3 грудня 1963 року. У 90-х формат передачі виходив під різними назвами, а у 2005-2009 в ефір каналу “Росія” знову повернувся “Сільський час”, провідним якого став актор Олександр Мохов.
Авторами ідеї програми про досягнення сільського господарства та життя села стали Григорій Фрумкін, Володимир Тучковий та Олег Гладковський. Ведучими “Сільської години” у різні роки були Юрій Черниченко та Ігор Абакумов.
Особливістю цієї передачі було те, що вона створювалася за кінотехнологією, яка включала зйомки, монтаж, озвучування. Чудова пародія на програму “Сільський час” прозвучала у мультфільмі “Повернення блудного папуги”, у виконанні Геннадія Хазанова.
Служу Радянському Союзу
Ця передача “про воїнів і для воїнів” виходила за часів, коли служити Батьківщині було престижно та популярно. Щотижня, щонеділі, починаючи з 1967 року і аж до розпаду Радянського Союзу, незмінна труба збирала біля блакитних екранів своїх вдячних глядачів. Заставка, написана на музику О. Александрова та слова О. Количева (1943), не залишала нікого байдужим.
Програму “Служу Радянському Союзу” дивилися у кожній військовій частині, за рейтингами вона поступалася лише програмі “Час”. В ефірі передачі розповідали про будні Збройних Сил СРСР, висвітлювали культурно-масові заходи, читали листи телеглядачів. Примітно, що у телепередачі “Служу Радянському Союзу” часто з’являлися військові термінової служби – прості солдати, матроси, сержанти, які розповідають про свої будні. Кореспонденти також відправлялися в різні гарнізони та частини Радянського Союзу та до місць радянської присутності за кордоном, де брали інтерв’ю у службовців та показували їхні умови життя.
Також в ефірі “Служу Радянському Союзу” звучали військові та армійські пісні від популярних співаків та колективів. Наприклад, ансамбль “Лийся, пісня” став знаменитим завдяки трансляціям у випусках “Служу Радянському Союзу”.
“На добраніч, діти!”
“На добраніч, діти!” – улюблена передача всіх дітей, яка виходить в ефір з 1964 року і до сьогодні. Автором легендарної музичної заставки став Аркадій Островський, вірші написала Зоя Петрова, виконав пісню Олег Анофрієв.
Заставка у вигляді пластилінового мультфільму, створена Олександром Татарським, мабуть, відома кожному дорослому, який зростав у радянський та пострадянський час. А улюблені герої! А улюблені мультфільми!
Просто неможливо зустріти людину, яка не знає, хто такі Хрюша, Філя та Степашка. Ці добрі, милі, чуйні герої розповідали дітям повчальні історії, допомагали запам’ятати правила дорожнього руху та іншу корисну інформацію. Ведучими програми “На добраніч, діти!” у різний час були Валентина Леонтьєва, Володимир Ухін, Ангеліна Вовк, Тетяна Вєдєнєєва, Юрій Ніколаєв, Юрій Куклачов, Микола Валуєв та інші.
“Очевидне – неймовірне”
Науково-популярна передача “Очевидне – неймовірне” виходила на екрани з 1973 по 2012 рік. Її незмінним і неповторним ведучим був учений-фізик Сергій Капіца. Мелодію заставки, авторства Петера Баумана (Peter Baumann, “Chasing the Dream” 1979) – просто неможливо забути.
Передача про науку, техніку та прогрес популяризувала науку, як частину культури. В ефірі програми “Очевидне – неймовірне” з’являлися вчені, мислителі, експерти в тій чи іншій галузі, які розповідали про революційні відкриття та технології, пояснювали існування різних феноменів та аномалій. Наприклад, були випуски передачі про Бермудський трикутник, снігову людину. В ефірі докладно розбирали, як працює імунітет, чому літають літаки та багато іншого.
Слід зазначити, що Сергій Капіца потрапив до Книги рекордів Гіннесса як ведучий із найдовшим стажем ведення телевізійної програми.
“До і після опівночі”
Радянська інформаційно-розважальна передача, створена у форматі тележурналу, виходила в ефір із 1987 по 1991 рік. Автор та ведучий програми Володимир Молчанов хотів відійти від штампів радянського мовлення, і це йому вдалося. В ефірі “До і після опівночі”, яка виходила раз на місяць, звучали зарубіжні пісні, виходили сюжети про життя на Заході. Навіть заставка програми була нестандартною і не схожою на те, що робили тоді в Радянському Союзі.
Якимось неймовірним чином творцям передачі вдавалося “протягувати” в ефір заборонені пісні та теми, запрошувати іноземних артистів. У першій програмі був показаний кліп “We Are the World”, сингл до якого написали Майкл Джексон та Лайонел Річі. Також у одному з випусків “До і після опівночі” прозвучала “неугодна” на той час пісня Талькова “Росія”.
У першому випуску “До та після опівночі” гостем програми став Андрій Миронов. Цей репортаж став останньою зйомкою артиста на центральному телебаченні.
А коли Андрій Миронов пішов із життя, саме в ефірі “До і після опівночі” вперше пролунав некролог, і шанувальники змогли попрощатися з улюбленим артистом по-людськи. Справа в тому, що у програмі “Час” оголошували лише про смерть народних артистів СРСР. А Андрій Миронов був народним артистом РРФСР.
До 16 і старші
Молодіжний контент також був у Радянському Союзі! У період з 1983 по 2001 рік виходила передача “До 16 і старші”, присвячена проблемам підростаючого покоління. Динамічна заставка з фігурою людини, що біжить по дорозі, напевно запам’яталася в пам’яті тих, кому зараз трохи не вистачає до 40, і тим, хто старший.
Спочатку передача виходила у вигляді сюжетів, у яких порушувалися різні актуальні теми: самостійність, стосунки у сім’ї, “дідівщина”, наркоманія. Формат передачі кілька разів змінювався, і вже перед закриттям набув форми ток-шоу, на яке приходили популярні гості та дискутували з молодіжною публікою.
Ще до появи соцмереж та інтернету, “До 16 і старші” послужила фундаментом для розвитку молодіжних субкультур, музики, популярних журналів та інших тематичних телепередач.
“Навколо сміху”
Сміх у житті радянських громадян посідав почесне місце. А інакше – ніяк! Гумористична передача “Навколо сміху” виходила в ефір радянського телебачення з 1978 по 1991 рік. І ненадовго “ожила” у 2017 році.
Ведучим радянської передачі “Навколо сміху” був поет-пародист Олександр Іванов. “Коли передають “Навколо сміху” – вулиці порожніють”, – говорив він в одному з випусків. Охочих до іронії та гумору глядачів збирала біля екранів телевізорів креативна заставка на композицію hawaii tattoo frank chacksfield.
В ефірі передачі малювали карикатури та шаржі, в гості до ведучого приходили знаменитості та артисти-початківці. Саме у програмі „Навколо сміху“ вперше з’явилися В’ячеслав Полунін, Надія Бабкіна, Олександр Розенбаум.
Також у випусках програми сяяли вже відомі на той час Михайло Жванецький, Роман Карцев, Віктор Ільченко, Михайло Задорнов, Григорій Горін, Ріна Зелена, Леонід Утьосов.
Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі