Світла душа та добре серце Михая Волонтира. Нелегка доля простого актора, що підкорив увесь Радянський Союз

Багато хто з нас ототожнює образ Будулая у фільмі з характером Михая Волонтира у житті. Але чи це так? Ким він був? Кого любив? Як став актором?

Слава приходить до тих, хто на неї не чекає

Навіть якщо ви не переглядали фільм «Циган» протягом останніх 20-ти років, при імені Будулай перед очима яскраво постає образ благородного красеня цигана, котрий віддано любив російську жінку Клавдію (Клара Лучко). Його славі заздрили багато чоловіків, а тисячі жінок писали листи, освідчувалися в коханні, пропонували створити сім’ю.

За історією життя коваля Будулая із завмиранням серця стежили як жінки Радянського Союзу, так і їхні чоловіки. Відлуння війни, мінливості долі та віддане кохання нікого не могли залишити байдужими. Картина «Циган» мала приголомшливий успіх.

На момент зйомок у цьому фільмі Волонтир уже був зіркою у себе на батьківщині, у Молдові. Більше того, після виходу у 1977 році фільму «У зоні особливої ​​уваги» майже всі десантники Радянського Союзу вважали його своїм. Але всесоюзна популярність настала саме після ролі Будулая.

Як син лісника став зіркою радянського кінематографа

Народився Михай Єрмолаєвич Волонтир у селі Глінжени. На той час це була Румунія. Тому немає нічого дивного, що Волонтір має три громадянства: СРСР, Молдови та Румунії. Батько його був лісником, сім’ї була велика – вісім дітей. Кожна дитина з раннього дитинства мала свої обов’язки. Зовсім ще маленький Міхай повинен був збирати хмиз для печі та гусячі пір’я для подушок.

У 18 років Міхей, не маючи педагогічної освіти, почав працювати вчителем у школі. Потім пішов навчатись у педучилище, але не відчував, що це його покликання. Спробував себе у ролі завідувача сільського клубу, але ця робота також не приносила морального задоволення, потім він працював у кар’єрі, вантажником вапна.

Він шукав себе, своє призначення і волею долі отримав шанс. У 1957 року у Бельцах у російському драматичному театрі було прийнято рішення створити молдавську трупу. Міхай Волонтир виграв конкурс і з того часу присвятив своє життя театру. Незважаючи на всесоюзний успіх і безліч пропозицій, він відмовився переїхати на постійне проживання не тільки до Москви, але навіть до Кишинева. Волонтир присвятив себе Національному театру імені Василя Олександрі у місті Бельцях. У його творчій скарбничці 120 ролей у театрі та 34 у кіно.

Михай ніколи не гнався за славою, швидше вона напружувала його. Він жив скромно, спочатку навіть бідно, у звичайній квартирі, як мільйони радянських громадян.

Ви вже зрозуміли, що в його житті слава та гроші не стояли на першому місці. А як щодо жінок? Чи був він вірний одній або як багато знаменитостей заводив дрібні інтрижки з шанувальницями?

Мільйони шанувальниць, шикарні партнерки зі зйомок: чи зміг встояти Будулай перед спокусами

Величезний успіх у кіно, природна краса та харизма не залишали байдужими не лише простих глядачок, а й відомих акторок. Першою, про кого говорили і кому приписували стосунки, була Клара Лучко – екранне кохання Будулая, яке було старше за Михая на 10 років. Але виявилося, що мільйони глядачок помилялися, вона була просто другом. Хоча, погодьтеся, складно повірити, що таке щире кохання на екранах – це лише талановита гра.

Але чутки не обмежилися одним романом. Спокусити Будула намагалася красуня Олена Проклова. Щоправда, з’ясувалося це з її одкровень вже після смерті актора. В ефірі програми «Доля людини» Проклова заявила, що у них із Міхаєм було кохання. Що вони не змогли встояти від спокуси, граючи пристрасть на екрані. Роман розпочався під час зйомок фільму «Будь щасливою, Юліє!».

Їхні романтичні відносини тривали недовго – 2 місяці. Потім прилетіла розлючена дружина Волонтира, вчинила скандал, і пристрасті стихли. Після закінчення зйомок актори роз’їхалися та їхні долі розійшлися. Хоча дружина Михая, Єфросинья Добинде, здивована одкровеннями Олени Проклової та заперечує існування їхнього роману. Дружина сказала, що можливо з боку Олени було кохання, було бажання підкорити чоловіка, який сподобався, але не більше. Розповідати про вигадані інтриги після смерті людини, принаймні не пристойно.

Втім, як стверджував сам Міхай, у його житті було лише одне кохання і одна жінка – його кохана дружина Єфросинія Добинде. Він познайомився з нею в театрі, закохався і 56 років був вірним лише дружині. Більше того, він не торкнувся ні того листа від шанувальниць, мішки з листами читала і відповідала на них дружина.

Понад пів століття в одному театрі та з однією жінкою

Познайомилося подружжя Волонтир у театрі, де згодом усе життя і пропрацювало. Через 4 місяці після знайомства він запропонував Єфросинії руку та серце. По особливому! Як і його герой Будулай, Міхай був небагатослівним. Встати на коліно і сказати коханій дівчині слова про кохання у нього якось не виходило, тому він написав записку. А в ній кілька рядків, сенс яких – «виходь за мене заміж».

Єфросинія Добинде-Волонтир погодилася і до останніх днів була поряд із чоловіком. Вони грали на одній сцені, їздили разом на зйомки фільмів Михая, гастролювали. Через 30 років після штампу в паспорті вони повінчалися. Сама Єфросинія Добинде зіграла лише одну роль – циганки Лялі, в епізоді у фільмі «Циган».

Крім того, мало хто знає, що дочка Волонтира Стелла також здобула епізодичну роль у цьому фільмі. Це була її єдина роль, Стелла не пішла стопами батька, а обрала професію дипломата. Сьогодні вона репрезентує інтереси Молдови у Франції, де й періодично живе.

Бідність та хвороби

Михай та Єфросинія провели все життя разом, завжди підтримували одне одного, пережили чимало важких моментів. Вони не мали весілля, розписалися, у чому були, і на зйомки. Довгі роки виживали на копійчану зарплатню театральних акторів. Легше стало, коли Міхай почав зніматись у кіно. За роль Будула він отримав 1500 рублів, на той момент це була найвища ставка серед акторів. Але за життя вони так нічого й не зібрали.

Коли у Міхая почалися проблеми зі здоров’ям, щоб сплатити за лікування, довелося продати автомобіль, дачу. Цукровий діабет, рак, потім додався інсульт – грошей потрібно багато. Коли про біди Будулая дізналася громадськість, йому почали допомагати всі, хто міг: шанувальники з усього колишнього союзу, влада Росії, уряд Молдови. Клара Лучко створила фундацію допомоги. 15 вересня 2015 року знаменитого актора не стало.

Він був шляхетною і порядною людиною, вірним чоловіком, добрим батьком. У його житті було лише дві жінки: дружина та дочка. Він не був професійним актором, але на сцені був настільки щирий, що важко знайти межу між грою та життям. У театр і ролі він вкладав усю душу та сили.

Кожна людина має свої слабкості. У Михая вони теж були: собаки та полювання. Волонтер по-справжньому потоваришував із собаками під час зйомок фільму «Циган». Їхня відданість запала йому в душу, і потім, він усе життя підгодовував дворову зграю біля рідного театру. За кілька років до смерті, коли вкотре ніс собакам ласощі, він зламав ногу, довго не міг ходити, але собаки щодня по годинах приходили до мисок.

Тихо. Скромно. Без надриву. Не напоказ… Так грав Будулай і жив Міхай Волонтір.