Ми знаємо, що радянські громадяни були більш-менш між собою рівні: однакові квартири, зарплати, мрії, плани на майбутнє та навіть осіннє пальто – і ті у багатьох однакові. З розваг – похід у театр чи раз на тиждень у кіно. А там на екрані або на сцені – улюблені артисти: гарні, ошатні, з цікавим життям та неординарною долею.
У радянському акторському цеху також все було більш рівно і спокійно. Артисти вели скромний спосіб життя, їздили з простими громадянами в одному громадському транспорті, не світили достатком та розкішшю, як їхні сучасні колеги. Не влаштовували скандалів та публічних розбірок. Тому що слова “хайп”, “треш” та “піар” були їм невідомі.
Але все ж і серед творчої кінобогеми зустрічалися невгамовні особистості, які всією своєю поведінкою і виглядом показували, що вони кращі і талановитіші за інших. Або ж у всьому винний поганий характер? Давайте розумітися.
Людмила Гурченко
“Я не за тим сюди прийшла, щоб мовчати!” – це фраза героїні Людмили Гурченко, яка прозвучала у її дебютному фільмі “Дорога правди”. Талановита, працелюбна, яскрава та принципова. Такий Людмилу Марківну запам’ятали друзі та шанувальники. “З Гурченко мало дружити – їй треба служити”, – говорила про актрису одна з її подруг. Скандали на знімальному майданчику, суперечки з режисерами, з’ясування стосунків із колегами, капризи перед гримерами та кравцями – у творчій кар’єрі Людмили Гурченко було все.
На зйомках фільму “Улюблена жінка механіка Гаврилова” Гурченко активно лаялася з режисером Петром Тодоровським, вносила свої правки до сценарію, весь час нагадувала про свою популярність та “зірковість”.
А на запитання глядачів, чому вона не знімається у Рязанова коротко відповідала: “Я йому не подобаюсь”. Подобається, закохувати в себе та зачаровувати оточуючих – це було її покликанням, її повітрям, яким вона дихала до останніх днів.
Олег Даль
Олег Даль був перфекціоністом до кінчиків пальців. Не знаю, чи можна вважати це недоліком такого талановитого актора.
Однак деякі друзі Даля досі вважають, що манія досконалості його занапастила. Ще будучи 25-річним артистом, Даль приходив на проби, як зірка першої величини і поводився так, ніби його роль зовсім не цікавить. Він навіть не намагався сподобатися режисерам, а навпаки епатував їх своєю пишною поведінкою, зверхнім тоном і малиновим піджаком.
Якщо хоч трохи сумнівався в успіху картини, то одразу відкидав цю пропозицію. Так було з фільмом “Екіпаж”, у якому Олег Даль відмовився зніматися. Не працював Даль і з такими режисерами, як Ельдар Рязанов та Леонід Гайдай, заявляючи: “Нам не по дорозі!”
Свою роль у фільмі “Земля Саннікова” актор не любив і під час зйомок неодноразово намагався кинути роботу на півдорозі.
Складні стосунки у Олега Даля були і з керівництвом “Сучасника”. Він неодноразово йшов з театру, потім повертався знову. Актор зловживав алкоголем, а на похороні Володимира Висоцького заявив: “Я наступний”.
Олег Даль пішов із життя у віці 39 років, так і не отримавши жодного звання. “Я артист сторонній”, – говорив він про себе.
Любов Орлова
Актриса походила з дворянського роду тих самих Орлових, та її мати полягала у дальньому спорідненості зі Львом Толстим. Любов Орлову називали “стовповою дворянкою радянського кіно”, але за радянських часів це було аж ніяк не компліментом. У графі “Походження” актриса вперто виводила: “Зі службовців”, що дозволяло їй активно трудиться ниві пролетарського кінематографа і отримувати ролі ткаль і домогосподарок.
За фільм “Веселі хлопці” Любов Орлова набула всесоюзної слави та статусу улюбленої актриси Сталіна.
Актриса, співачка, чудова піаністка та танцівниця Орлова була першою красунею радянського кіно. Вона знімалася, переважно, у картинах свого другого чоловіка, режисера Григорія Александрова, якого називала “Золотоволосим Богом”. А він старанно “ліпив” з неї другу Марлен Дітріх.
Злі мови говорили, що Орлова у всіх своїх відносинах шукала впливового покровителя (перший чоловік був партійним чиновником). Також до шлюбу з Олександровим (який покинув заради Орлової дружину та сина), актриса зустрічалася з австрійським імпресаріо Францем та сином Немировича-Данченка Михайлом.
Акторка патологічно боялася старості: до 70 років стояла біля хореографічного станка і однією з перших радянських акторок вдалася до пластичної хірургії. За часів залізної завіси для Орлової були доступні такі небачені привілеї, як розкішні шуби і поїздки за кордон.
Дітей актриса не мала. Втім, як і друзі. Вона вела досить закритий спосіб життя, пускаючи у своє оточення лише найближчих. Це робило її зарозумілою та гордовитою в очах колег.
А вона, мабуть, просто не хотіла афішувати свого щастя.
Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі