У дитинстві ми не надто зважали на казкові сюжети: подумаєш, якась баба-яга помилково з’їла власну дочку! Проте якщо оцінити деякі з них з позиції дорослої людини, вийдуть досить моторошні кримінальні історії.
Ми у Joy-pup.cоm склали невеличку добірку казок, які не рекомендується читати чутливим натурам. Отже, в тридесятому царстві, в тридев’ятому королівстві жили собі кровожерливі маніяки, безжальні вбивці, батьки-садисти та інші соціально небезпечні персонажі.
1. «Казка про зачароване дерево», брати Грімм
Нерозлучні лінгвісти залишили по собі величезну колекцію історій, згубних для вразливої психіки. Досвідчений криміналіст закляк би від жаху, вивчаючи справу про хлопчика, що став жертвою колективного злочину. Психопатка-мачуха спершу довела його до неврозу, а тоді прикинулася лагідною та запропонувала яблучко. Коли гарненький пасинок нахилився над скринею, вона з розмаху зачинила важезну ковану ляду і відтяла йому голову.
Переживши легкий переляк, мадам примотала голову до тулуба, тицьнула у руки яблуко і підставила власну доньку. Мовляв, попроси поділитися, а як не схоче, затопи у вухо. Дівчинка так і зробила, голова відскочила, і вийшло, ніби вона вбила брата. Втішаючи ридаючу дочку, негідниця придумала порубати тіло на куски и зварити з нього холодець, аби ніхто не взнав. На вечерю повернувся батько, який нічого не підозрював, і дитину любесенько з’їли усією родиною.
Оскільки сестрицю мучила совість, вона зав’язала кісточки у хустинку і заховала під деревом у дворі. Вузлик раптово зник, а натомість з’явилась гарненька пташка і заспівала пісеньку, де перелічувалися усі подробиці кривавої драми. Трохи політавши містом, пташка здобула на сусідньому млині важке жорно, яким розтрощила мачусі голову. Вбитий хлопчик тієї ж миті воскрес, усі взялися за руки і з такої нагоди всілися до святкового столу.
- Мораль. Яке неперевершене страхіття…
2. «Гензель і Гретель», брати Грімм
Тут ми маємо справу з трагедією брата і сестри, що побували в полоні у людожерки, чудом вижили і чомусь не збожеволіли. Лишень замисліться: жорстокі батьки кинули власних дітей у лісі на поталу диким звірям! Продираючись крізь хащі, малюки натрапили на пряничну хатинку – просто в лапи до відьми, котра саме скучила за свіжиною.
Як істинна гурманка, вона вирішила відгодувати Гензеля і посадила у клітку, де вже валялися обгризені кістки попередніх жертв. Гретель поставила на господарство, очевидно, з розрахунку поласувати нею згодом. Місяць (!) нещасний в’язень просовував поміж грати чиюсь тонку кісточку замість свого пальця, аби підсліпувата збоченка думала, що він іще «не готовий». Якось вона сильно зголодніла і надумала засмажити вгодовану Гретель. Метка дівчинка не розгубилася, запхала лиходійку у піч і та згоріла живцем.
Кмітливі діточки прихопили усе, що було цінного і побігли, як не дивно, додому. Там на них чекав батько із щирим каяттям, а зла мачуха тим часом померла. І жили вони довго та щасливо на гроші людожерки.
- Мораль. Не зовсім зрозуміло, у якому місці добро перемогло зло, і куди дивилася поліція.
3. «Василина Прекрасна», російська народна казка в обробці А.Н. Афанасьєва
В добрій казочці, написаній у жанрі жахів, також присутня люта мачуха (куди ж без неї!). Овдовілий батько героїні одружився з неприємною особою, яка зненавиділа пасербицю і намагалася доконати її важкою працею. Але у тої була чарівна лялька, що виконувала за неї усі справи.
Якось чоловік поїхав у справах і мачусі випала щаслива нагода. Вона навмисне загасила єдину свічку і серед ночі випхала Василину по вогонь до Баби-Яги, сподіваючись, що та її занапастить. Дівчина дісталася до хижки і побачила, що житло оформлене з неабияким смаком: паркан з людських кісток, прикрашений черепами з палаючими очима, замість воріт – людські ноги, замість засувів – руки, а на місці замка – вишкірений рот. Всередині жив злющий кіт і періодично з’являлися три пари рук.
Хазяйка змусила гостю працювати, бо вогню не дасть, а раптом щось не те – з’їсть. Але дівчину врятувала та ж таки корисна лялька. Врешті-решт стара зацікавилася, як служниця примудряється з усім впоратись. Почувши, що їй допомагає благословення померлої матері, Баба-Яга миттю вигнала нахабу і у якості оплати видала один череп. Вона прибігла додому, мачуха з доньками втішилися, що мають світло, але череп витріщився на них вогняними очима і до ранку перетворив на три грудки попелу. А Василина незабаром вийшла за місцевого царя и взяла татуся до себе.
- Мораль. Дружин треба обирати обачніше.
4. «Синя Борода», Шарль Перро
У багатій спадщині французького казкаря також вистачає історій в стилі «хоррор», і найвидатніша з них – казка про Синю Бороду. Шляхетний дворянин виявляється серійним маніяком, який порішив власних дружин.
Околицею ширяться різні чутки: сім жінок пропали безвісти. Тим часом підозрюваний знаходить чергову потенційну жертву і пропонує їй руку та серце. Спочатку дівчина боїться, але зрештою виходить за нього заміж – все ж таки, наречений вельможний та багатий. Молодята оселяються у родовому замку, невдовзі чоловік вирушає в дорогу і довіряє дружині в’язку ключів, суворо заборонивши заглядати до маленької кімнати у підвалі. Не встоявши перед спокусою, вона відчиняє таємничі двері і бачить на підлозі величезну калюжу крові, а біля стінки – сім жіночих трупів. Ключик падає з рук просто у калюжу і вимазується.
Тремтячи від страху, дама намагається відтерти криваву пляму, але вона проступає знову і знову. Раптом повертається благовірний і нещасна розуміє, що їй кінець. Він хапає бідолаху за волосся, здіймає меча, але, на щастя, у гості приїздять її брати і негайно вбивають негідника. Усе закінчується добре, якби не одне «але». У Синьої Бороди був реальний прототип, барон Жиль де Ре, страчений у середині XV сторіччя за те, що закатував у підземеллі свого замку кількасот дітей та підлітків обох статей.
- Мораль. У кожній вигадці знайдеться чимала частка правди.
5. «Історія про корабель-привид», Вільгельм Гауф
Від містичної розповіді застигає кров, але події розвиваються так захопливо, що годі відірватися. Після аварії купець зі старим слугою рятуються на піратському судні і знаходять там купу трупів. Страшніший за всіх мертвий капітан, прибитий до щогли велетенським цвяхом, що стирчить у нього з чола.
Вибору немає, потерпілі залишаються на моторошному кораблі. Вони пробують скинути тіла у море, але ті намертво прилипли до палуби. Увечері починається справжній жах: небіжчики оживають, напиваються, б’ються і знову вбивають один одного. І так щоночі. Мандрівникам було б непереливки, якби вони не здогадалися всюди розвішати вислови з Корану.
Приставши до берега, вони знаходять мудреця, який допомагає поховати понівечених мерців і тимчасово оживляє капітана. Той повідомляє, що колись убив дервіша, команда пересварилася на смерть, і з тої пори проклятий корабель носять хвилі. Дякує за спасіння і помирає, цього разу остаточно.
- Мораль. Усе-таки Гауф був милосердний до своїх поганих героїв. Але Стівен Кінг однозначно позаздрив би такій бурхливій фантазії.
6. «Пісочна людина», Ернст Теодор Амадей Гофман
Зазначимо, що це не зовсім казка, а казкова новела для дорослих. Головний герой Натаніель згадує, як мати налякала його Пісочною людиною. Вдень хлопчик чув важкі кроки, вночі його мучили жахіття, і нарешті чаклун прийшов наяву. Насправді то був батьків знайомий, надзвичайно огидний тип, але уява сприйняла його за монстра зі снів.
Пізніше батько гине від нещасного випадку, проте син вважає, що у всьому винен Пісочник. Ставши дорослим, він «впізнає» свого ворога у продавці барометрів. Між тим Натаніель без тями закохується у прекрасну дівчину з будинку напроти, не маючи гадки, що вона – механічна лялька, створена геніальним професором. Дізнавшись жорстоку правду, він божеволіє, стрибає з вежі і розбивається.
Гофманівський сюжет вартий уваги гештальт-терапевтів, оскільки йдеться про травматичну подію з дитинства, яка пошкодила психіку героя і призвела до його загибелі.
- Мораль. Не можна залякувати дітей усякими бабайками.
7. «Червоні черевички», Ганс Крістіан Андерсен
І нарешті, перлина нашої добірки – повчальна притча з трагічним фіналом. Кажуть, славетний казкар дуже любив дітей. У це особливо віриш, читаючи історію сирітки Карен. Якось їй подарували бальні черевички з червоного сап’яну, такі гарненькі, що бідолашка вбрала їх навіть до церкви. Милуючись, вона ненавмисне забула проказати молитву. І тут сталося невиправне.
Мало того, що червоні черевички приросли до ніг, вони змушували свою власницю витанцьовувати до знемоги. Виробляючи різні па, героїня незрозумілим чином опинилася на цвинтарі. Там уже чекав янгол, який повідомив, що вона страшна грішниця і приречена танцювати аж до смерті. Бідна дитина впала навколішки, благаючи про прощення, але божий посланець прикинувся глухим.
Десь за добу змучена дівчинка дотанцювала до хижки ката. Той висунув радикальну пропозицію: відрубати голову, але вона намірилася каятись і вмовила відрубати обидві ступні. Кат миттю відчикрижив їх сокирою, і, як людина совісна, примайстрував натомість дерев’яшки. Ноги помчали у невідомому напрямку. Здавалося б, тут і казочці кінець, але ні. Ноги в клятих черевиках поверталися щоразу, коли Карен хотіла увійти до церкви і починали дикий танок. Лиш у самому фіналі янгол помилував каліку, і її серце розірвалося від такого щастя.
- Мораль. Серед янголів також зустрічаються соціопати, а у катів буває м’яке серце. В доброго Андерсена більше не віримо.
P.S.: Якщо ви дочитали до кінця, вітаємо – у вас міцні нерви. З цієї нагоди запрошуємо у подорож таємничими замками, де водяться справжні привиди.
Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі