У Стародавньому Єгипті кішки вважалися священними та недоторканними тваринами. Котячий культ втілився в образах Сфінкса, богині Баст і навіть бога Сонця Ра, якого єгиптяни представляли в образі рудого кота. Котів цінували за охорону врожаю від гризунів, їх дресирували для полювання на змій, кротів та дрібних птахів.
Якщо в будинку вмирала кішка, всі члени сім’ї стригли волосся і голили брови на знак скорботи та поваги до пам’яті тварини. У багатих сім’ях трупи кішок бальзамували, а мумії поміщали в сімейний склеп або спеціальні цвинтарі для тварин. За вбивство кішки передбачалася смертна кара.
Саме фанатичне поклоніння культу кішок зіграли з єгиптянами злий жарт під час битви з армією Камбіса II, який правив Першою Перською Імперією у 530—522 роках до н. е.
Ставши царем Ахеменідської держави, Камбіс II, син Кіра Великого, розпочав свою експансію до Єгипту. Вирішальна битва між військами Камбіса II та єгипетського фараона Псамметиха III відбулася у травні 525 року до н. е. біля міста-фортеці Пелузій. Камбіс наказав кожному воїну прив’язати до свого щита кішку, чим повністю деморалізував і зламав опір єгиптян.
Ті просто не могли дивитися на муки тварин і боялися завдати кішкам шкоди або поранити їх стрілою. Також існують відомості, що Камбіс II наказав кидати живих кішок на оборонні стіни міста та виставляв попереду свого війська ібісів та собак, яких єгиптяни також вважали за священних тварин.
Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі