Досить тривалий час ходили суперечки навколо того, кого вважати «родоначальником» дзюдо і самбо в Росії. Суперечки велися близько двох знакових фігур – Анатолія Аркадійовича Харлампієва та Василя Сергійовича Ощепкова. Останнім часом все більше фахівців приходять до думки, що саме Ощепков заклав основи самбо і просував дзюдо в Росії, хоча внесок у ці види бойових мистецтв Харлампієва не менш цінний.
Василь Сергійович Ощепков народився 1905 року на захопленому на той час японцями Сахаліні. Коли він підріс, його відправили вчитися до Японії, до міста Токіо, до православної місії, створеної людиною, яка після смерті буде зарахована до лику святих під ім’ям Микола Японський. В 1911 Василь Сергійович був прийнятий на навчання в токійський інститут дзюдо, де навчався дуже успішно. Він став першим в історії серед усіх росіян, які отримали другий дан по дзюдо, а серед європейців був третім.
У Російську імперію Ощепков повернувся 1914 року. Його навички та досить незвичайна доля, пов’язана з Японією, дозволили йому влаштуватися в контррозвідку перекладачем, де він і працював аж до революції. У 1917 році розвідка, як і контррозвідка, були скасовані, і Василь Сергійович став працювати інструктором з рукопашного бою для міліціонерів. У 1919 році білі насильно мобілізували його в армію Колчака, проте він, маючи досвід роботи у спеціальних структурах, зв’язався з червоним підпіллям і передавав йому всі необхідні дані.
Повноцінним співробітником радянської розвідки Василь Ощепков став 1923 року. Цього ж року його відправили на Північний Сахалін, де все ще були японські окупаційні сили. Через 2 роки його перекинули до Японії, де він працював на розвідку СРСР під виглядом кореспондента. Однак через організаційні питання та негаразди в його «конторі», в Японії Ощепков потрапив під ризик бути розкритим, тому в 1925 йому довелося спішно повернутися в СРСР.
У Радянському Союзі його відразу звинуватили у необгрунтованій розтраті грошей, виділених йому до роботи у Японії, і відправили під суд. Щоб розрахуватися, Василь Сергійович розпродав практично все майно, яке в нього було на той момент. В цей же час дружина Ощепкова захворіла на туберкульоз, і залишки своїх заощаджень він витратив на її лікування. І без того складна фінансова ситуація посилилася ще сильніше, але, на щастя, він був тямущим фахівцем і в розвідці про нього не забули. Він знову став працювати перекладачем, а потім почав домагатися відправки до Москви, де служба була високооплачуваною, а лікарі мали вищу кваліфікацію.
Його прохання задовольнили 29-го року, проте дружина Василя Сергійовича до цього зовсім трохи не дожила.
Разом зі службою Василь Ощепков не забував і про свої улюблені бойові мистецтва. Ще в 14-му році він організував після повернення до Росії гурток дзюдо. Подібний гурток був організований ним і при штабі Сибірського військового округу в 27-му. Коли Василь Сергійович 1929 року прибув до Москви, він також відкрив курси дзюдо. Це були курси в Центральному будинку Червоної Армії, де чоловіча та жіноча групи проходили протягом кількох місяців основи дзюдо. Його комплексні та знакові письмові праці були опубліковані у 1930 та 1931 роках – це були вже повноцінні програми підготовки, «методички», якими велося навчання дзюдо.
Спочатку курси були розгорнуті тільки для начсостава Московського гарнізону, але пізніше їх застосовували і в багатьох інших частинах по всій країні. Деякі з курсів Василь Ощепков вів самостійно, інші проводили його колишні учні.
Надалі викладацькі навички Ощепкова в області дзюдо застосовувалися неодноразово у різних військових частинах, державних програмах, змаганнях та заходах. Він проводив безпосереднє навчання, вів курси, брав участь у різних показових виступах, він домагався відкриття у школах курсів дзюдо, і навіть за Вищої школи тренерів з подачі Василя Сергійовича з’явилася ціла спеціалізація у цьому виді бойових мистецтв. Він зробив так багато, що ще за життя його стали вважати легендою.
Проте, незважаючи на високі заслуги та свій статус, 2 жовтня 1937 року Василя Ощепкова заарештували та звинуватили у шпигунстві на користь Японії. Разом з ним було заарештовано і всі інші члени управління розвідки, де він служив. Ощепков помер у в’язниці 10 жовтня того ж року через проблеми із серцем, які почалися у нього задовго до арешту. Реабілітували його у 1957 році.
Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі