Чим прикрашали різдвяну ялинку в дореволюційній Росії: солодощі, стрічки та свічки

Сьогодні важко уявити Новий рік без ялинки. Здається, це вічнозелене дерево було символом різдвяних свят завжди. Насправді, у кожній країні цей символ з’являвся у певний період, а в Росії спочатку ялинку ніяк не пов’язували з Різдвом. Вона з’явилася порівняно пізно, але швидко набула популярності серед знаті. Як же її оздоблювали і що на неї чіпляли?

Ялинові гілки, як символ Нового року

Традиція використовувати ялинові гілки для прикрашання будинків під час святкування Різдва з’явилася за Петра Першого. Він запозичив її у німців і на державному рівні зобов’язав підданих використовувати хвою для свят.

Так, повернувшись із закордонної поїздки 20 грудня 1699 молодий цар, який був не чужий до іноземної моди, видав указ вважати початком нового року 1 січня. До цього свято відзначали 1 вересня. Крім цього, він наказав, щоб на новорічні свята люди прикрашали свої будинки зовні сосновими, ялиновими та ялівцевими гілками.

Але якщо за кордоном такі гілки прикрашали солодощами та навіть іграшками, у Росії такого не було. До речі, найбільше царський указ був сприйнятий власниками кабаків, які кріпили до фасадів та дахів своїх закладів ялинки, і їх було видно здалеку. Через це такі заклади невдовзі почали називати «ялинки».

Але до того, щоб вносити ялинку в будинок і вбирати її було ще дуже далеко. Ця традиція прийшла до Росії лише через півтора століття.

Як з’явилася ялинка у будинках росіян?

Традиція вносити це дерево до будинку була запозичена у німців. Таке різдвяне дерево називали Weihnachtsbaum, а в оздобленому вигляді воно позначало «нев’янучу благодать». І вперше в Росії різдвяне дерево з’явилося у будинках петербурзьких німців, у XIX столітті. Вони, приїхавши в цю країну на постійне проживання, не залишили своїх традицій, тому на святвечір обов’язково ставили в кутку вітальні маленьку ялинку. Її закривали покривалом, яке у певну годину глава сімейства знімав.

Трохи пізніше традиція ставити ялинку була перейнята дворянами. Для них це дерево стало символом багатства, розкоші, приналежності до вищого суспільства. Так спочатку ялинку поставила у своїх особистих покоях княгиня Олександра Федорівна, яка потім стала імператрицею. Вона ж першою провела свято дитячої ялинки, організувавши його у своєму палаці для своїх дітей та племінниць.

Цікаво, що імператриця на такі свята обирала не одну, а кілька ялинок. Біля них розташовувалися подарунки. При цьому дерево використовувалося двічі – на святвечір і на Різдво.

У цей час ялинки нічим не прикрашалися, після свят їх було прийнято віддавати слугам. Якщо ж на гілки щось і чіпляли, це було певним подарунком.

Аж до 1840 року не було традиції встановлювати різдвяну ялинку. Вона мала місце лише у палацах вищої знаті. Але на початку 1840-х років цей символ Нового року починає завойовувати народ. Так, у перших згадках про нього сказано, що у кондитерських почали продаватися німецькі ялинки, які були прикрашені солодощами, гірляндами та ліхтариками. Вже в середині 40-х років звичай ставити ялинку в будинку і вбирати її став дуже популярним, її можна було побачити не тільки в палацах, а й у багатих будинках.

Чим вбирали ялинку?

Спочатку прикрашали ялинку у дореволюційній Росії за німецькими традиціями. Так на ній можна було побачити квіти, стрічки, визолочені горіхи, червоні яблука, виноград. Також прикріплювалися до гілок свічки або різнокольорові ліхтарики. Крім цього, ялинку часто оздоблювали різноманітними солодощами, часто використовувалася верхівка у вигляді зірки, як символ Різдва.

До 1850 року в Росії вже практично не використовувалися маленькі німецькі ялинки. Адже петербуржці намагалися виділитись і навіть змагалися, у кого яка ялинка. Тому вони вибирали великих і пишних вічнозелених красунь, а прикрашали їх особливо: дорогими тканинами і навіть коштовностями (сережками, перстнями, кільцями). Але нікуди не поділися і цукерки, фрукти, які традиційно вішали на нижню гілку дерева.

В якості прикраси для ялинки служили і клапті різнокольорового паперу, а також іграшки та ліхтарики. Крім цього, кондитери ввели в моду вбирати дерево тістечками та пряниками, часто вони продавали красунь, які вже були декоровані солодощами власного виробництва.

Прикраси для ялинки в дореволюційній Росії – символ заможності та благодатного світла

У дореволюційній Росії таке новорічне деревце символізувало багатство хазяїна будинку. Тому не можна було використати прикраси з минулого року, а також ялинку треба було обов’язково обвішати дорогими подарунками. А ще її оздоблювали яблуками, мандаринами, сухофруктами, медовими пряниками. Воскові свічки традиційно запалювали на лісовій красуні, а Віфлеємська зірка на її верхівці була посипана блискітками.

Сяйво ялинки було обов’язковим, адже воно позначало благодатне світло, яке сходило на світ після Різдва.

Картонні іграшки на ялинці стали популярними лише у другій половині ХІХ століття. Люди починають прикрашати ялинку транспарантами, гірляндами, китайськими ліхтариками. А ближче до XX століття почали використовуватися особливі прикраси – ялинкові шари та іграшки зі скла, дроту, вати та іншого матеріалу. На гілочки ялинки обов’язково розкладали шматочки вати, які імітували сніг, а ще розтягували нитки срібного і золотого дощику. А ще часто ялинку прикрашали живими квітами, ставили їх у вазах біля самого дерева.

У дореволюційній Росії ялинку прикрашали різними іграшками, дорогими тканинами, коштовностями і, звичайно, солодощами. Вона досить довгий період символізувала багатство будинку, його заможність. Але разом з цим прийнято було використовувати Віфлеємську зірку на верхівці, яка уособлювала різдвяне благословення, а багато вогнів від свічок або ліхтариків також означали низхідне благословення для дому.