У 1930-х роках британський зоолог Ланселот Хогбен у процесі вивчення людських гормонів примудрився зробити гладким шпорцевим жабам Xenopus laevis підшкірну ін’єкцію сечі вагітної жінки. Через деякий час жаби почали метати ікру.
Вчений повторив свій експеримент кілька разів і результат виявився таким самим: через 5-12 годин після ін’єкції “вагітної” уриною жаби виробляли розсипи ікринок. Як працює цей метод?
Вся справа в гіпофізарних гормонах, що містяться у сечі вагітних та які стимулювали жаб до відкладання ікри. Це дивно, але тест Хогбена успішно проіснував близько 30 років, поки в 1960-х роках не було створено його хімічний аналог, заснований на реакції на хоріонічний гонадотропін.
До речі, тест із жабами був досить точним – із 150 піддослідних Xenopus laevis лише троє “не розпізнали” вагітність.
Якщо ви перейнялися співчуттям до безпорадних жаб, яким довелося відчувати такі неприємні процедури, то знайте, що ранні методи тестування були ще більш жорстокими. Вони проводилися на мишах і кролицях і через кілька днів після введення сечі вбивали самку, щоб подивитися, чи не збільшилися у неї яєчники.
Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі