Голий пістолет: чоловіче тіло в кіно

Жерар Депардьє, Роберт Де Ніро, Річард Гір, Бен Аффлек, Юен Макгрегор і — першопрохідці, які не побоялися оголитися на екрані. Їм було плювати на емансипацію, об’єктивацію і феміністичні рухи. Вони були і є частиною культури відвертості і відмови від табу. Але так було далеко не завжди. Joy-pup.соm розповість про сексуальну революцію в історії кіно.

Довгий час чоловіча гідність у творах мистецтва мала скромні розміри і ховалась за фіговим листком або за недбало накинутою тканиною. Недозволені вольності припинялися, а маскулінність вважалася породженням і зла. Однак настало ХХ століття і дозволило оголити чоловічу натуру у всій красі.

Чоловіче тіло в довоєнному кіно

Світ стрімко змінювався, але далеко не всі встигали за революційними перетвореннями. Поки художники зривали залишки одягу з чоловіків, кінорежисери сором’язливо обходили стороною демонстрацію тіла. І все ж деякі актори удостоювалися честі хвалитися на екрані атлетичною статурою. Серед перших секс-символів Дуглас Фербенкс, який в 1916 році постав в первісних трусах, що нагадують сучасні стрінги.

Зірка вестернів Гері Купер в 30-40-х роках не тільки носив моторошно вузькі штани, готові розійтися по швах, оголював торс в кадрі, але і купався оголеним. Найцікавіше залишалося за кадром.

Цензурні обмеження кодексу Хейса в 1934 році неабияк пройшлися за стандартами цнотливості на телеекрані. Перевіряли навіть довжину пов’язки на стегнах у виконавця ролі Тарзана актора і спортсмена Джонні Вайсмюллера.

Прощай зброя і геть одяг

Жінки все сильніше оголювалися і випромінювали сексапільність в післявоєнні роки, а чоловіки цнотливо грали накачаним торсом у обтягуючих футболках і джинсах. Марлон Брандо і Джеймс Дін стали секс-символами в далеких 50-х.

У 1968 році Вільгот Шеман вперше показав крупним планом чоловічий статевий орган. Швейцарський режисер роздяг акторів Олену Нюман і Бер’є Альстедта.

Ще через рік, у фільмі «Закохані жінки», Кен Расселл зняв боротьбу двох голих чоловіків, що завершувалася багатозначним діалогом біля каміна про фізичну любов між друзями.

«Між друзями це нормально», — розмірковував герой Жерара Депардьє в «Вальсуючі» (1974), приймаючи ванну разом з приятелем. Сексуальна революція впевнено увірвалася на екран, але оголення все ще вважалося чимось ганебним. Через пару років Депардьє знову оголюється в «Двадцятому столітті» (1976), але вже в ліжку з Домінік Сандою і Робертом Де Ніро.

Жахи війни, смерть і потворність, страх перед смертю перекреслили стару мораль і дозволили любити і насолоджуватися життям у всіх проявах.

Тіло, як товар

Річард Гір став першим голлівудським актором, який повністю оголився в «Американському жигало», стрічці категорії А. Багато сексу за кадром, один сюжет з оголенням, але вийшло дуже «гаряче». Однак не варто поспішати з висновками, бо цей фільм про любов, про метафоричний перехід від матеріального і низького до високого і духовного.

Не можемо не відзначити внесок великого джедая Юена Макгрегора. У 90-ті він «розірвав» екран, з’явившись оголеним в «Оксамитовій золотій жилі» (1998), «Молодому Адамі» (2003), «Неглибокій могилі» (1994) і «На голці» (1996).

Страх любити

І все ж режисери все ще обходять стороною табуйовану тему ерекції і маструбації, сцени еякуляції і пенетрації. Кинути виклик можуть дозволити лише деякі: Ларс фон Трієр в «Антихристі» (2009), Гаспар Ное в «Любові» (2015), Ларрі Кларк в «Кен Парк» (2002), Стів Маккуїн в «Соромі» (2011), Надава Лапіда в «Синонімах» (2019).

Повне оголення героя — це серйозний ризик для режисера, і справа в не критиці і звинуваченні в порнографії, а в забороні показів і провальній касі.

Саме тому сцени часто ріжуться або взагалі знищуються, як це сталося з Віллемом Дефо в «Антихристі», Джеймсом Ренсоном в «Кен Парк», Беном Аффлеком у фільмі «Зникла» (2014), де ми бачимо лише відображення геніталій. А як же «50 відтінків сірого»? На жаль, але і тут проскакує цнотливість в образі Джеймі Дорнана.

Масова культура, соціальні мережі, реклама і кіно, дають нам зрозуміти, що статеве життя і сексуальність – це нормально, це частина повноцінного щасливого життя. А на ділі? Ми сором’язливо закриваємо очі або відвертаємося.