Вся правда про «ефект Моцарта»

У народі побутує легенда, що існує так званий «ефект Моцарта», який у багато разів покращує роботу мозку у дітей. Чи так це? Чи справді, послухавши твори великого австрійського композитора, дитина чарівним чином стає розумною, розвиненою і, взагалі, починає «схоплювати нальоту»?

Почнемо з того, що Вольфганг Амадей був одним з представників Віденської класичної школи, а їх було троє: Гайдн, Моцарт, Бетховен. Тут дуже складно не погодитися з тим, що поруч з Моцартам стоять два геніальних композитора, і говорити, що на дитячий мозок впливає тільки один з них, – нерозумно.

У чому суть «ефекту»?

Відкриваємо очі: немає ніякої магії і чудових перевтілень, справа не в Моцарті, а в класичній музиці в цілому. Причому, це може бути музика, як епохи класицизму, так і епохи бароко або романтизму, включаючи навіть окремих композиторів XX століття.

Секрет в тому, що коли в музиці найкращим чином дотримані всі закони гармонії, відбувається повна відповідність із законами самої природи, а така симетрія упорядковує нервову систему і роботу мозку. Можна згадати кристали води, коли вони набувають ідеальної форми під час відтворення класичної музики. Так відбувається і з людиною. На дітях же ефект більш помітний, тому що їхні організми більш чутливі.

Ні, діти не стануть розумнішими, слухаючи Моцарта або Вівальді. Але вони отримають здатність стати розумними. Говорячи простою мовою, академічна музика дарує дитині вудку, щоб ловити велику кількість риби. Музика направляє мозок на глибоке розуміння речей, тим самим новий матеріал дитина вивчає швидко і якісно. А якість відповідає за довгострокове запам’ятовування вивченого. І це лише мала частина музичної користі.

Три безцінних навички

Якщо слухати класичну музику з дитинства, то можна здібності, які стануть в нагоді в будь-якій професії.

По-перше, це здатність розуміння суті речей, осягнення їхньої глибини без напруження. Це стосується і відносин з людьми. Важливо тонко відчувати, щоб бачити всі нюанси людської натури.

Мислити глибоко і багатогранно вчить сама музика, вірніше її часте, уважне прослуховування. Звідси виходить другий навик: здатність розуміти складне мистецтво. Відкривається широкий спектр естетичних задоволень: концерти, виставки, опера, балет, всі жанри літератури, вміння розшифровувати символізм. Таким чином людина вже з дитинства стає частиною культурного суспільства.

І, нарешті, одна з найважливіших навичок на всі випадки життя – креативне мислення, здатність створювати нове. Ці здібності в XXI столітті цінуються вище всього. Не здатність виконувати вказівки, а саме творчий підхід, вміння мислити за рамками запропонованого. Такі кадри – це мрія для будь-якого роботодавця.

В якому випадку працює «ефект Моцарта»?

В будь-якому. Але є відмінності. Якщо вдома на тлі щоденних справ включена класична музика (наприклад, Чайковський, Шопен або італійські опери), то дитина автоматично звикає до її прослуховування і надалі у неї не виникає проблем з освоєнням «високого мистецтва». Дитину можна спокійно водити на концерти симфонічної музики, і вона не буде смикатися, бажаючи повернутися додому.

Але якщо говорити про інтелектуальні здібності, то цього недостатньо.

В ідеальному варіанті дитина повинна вміти слухати серйозну музику сконцентрувавшись на ній, відчуваючи і пропускаючи через себе кожен такт, представляючи різні образи. Тобто музика повинна бути не фоном, а головним об’єктом уваги. Не завжди, але хоч кілька разів на тиждень батькам слід влаштовувати «вечори прослуховування музики», по можливості пояснюючи семантику музичної тканини (наприклад, де звучить головна тема). Відмінно підійдуть фільми-опери Франко Дзеффіреллі, а також мультфільми з супроводом класичної музики, – «Чарівна флейта» або «Silly symphonies». А під час прослуховувань симфоній можна зробити акцент на музичних інструментах, щоб дитині весело було відгадувати, який саме зараз звучить.

Які саме композитори підійдуть?

Бах, Вівальді, Скарлатті, Гендель, Гайдн, Моцарт, Бетховен, Брамс, Дворжак, Чайковський, Мусоргський, Римський-Корсаков, Шопен, Шуман, Шуберт, Рахманінов, Ліст, Гріг, Мендельсон, Верді, Пуччіні і багато інших, що пишуть мелодійну академічну музику.

Які не підійдуть?

Модерністи, авангардисти, нонкомформісти – всі композитори, що пишуть атональну музику (музику поза тональністю, повну дисонансів, неприємних для слуху). Шенберг, Берг, Веберн, Месіан, Варез, Булез, Ксенакіс. Складною буде для дитини також музика Прокоф’єва, Стравінського і навіть Вагнера. Краще відразу не кидати на неї «важку артилерію».

Чому не підійде «легка музика»?

Навіть найякісніша поп-музика не зможе розвинути дитину інтелектуально. Так, вона розважить  і познайомить з кращими виконавцями естрадного мистецтва, але мозок в цей час не працює, а відпочиває. А вищезгаданий ефект настає лише при активній роботі мозку і аналізі складного музичного твору.