Творчий шлях цих знаменитостей розпочався у Радянському Союзі, але їхні імена та пісні популярні та незабутні. Дізнайтеся на Joy-pup як розпочинали свою кар’єру зірки радянської естради.
Лев Лещенко – 1 лютого 1942, 79 років
Народився Лев у воєнний час у Москві. Через рік після народження сина, мати – Клавдія Петрівна померла чи то від раку, чи то від туберкульозу. Дивилася маленького Лева бабуся по материнській лінії, бо батько був на фронті. Після закінчення війни батько – Валер’ян Андрійович продовжував службу у прикордонних військах КДБ. З бабусею Лева у батька стосунки не склалися, тому він забрав хлопчика із собою в офіцерські бараки. Займатися ним часу не було, тому його доглядав ад’ютант. Маленький Лев вже в 4 роки носив військову форму й вмів стояти на лижах, які в кілька разів були більшими за нього. Іноді він бачився з дідом по батькові, від нього Леву й передав музичний талант. Дід Андрій грав на старовинній скрипці, а онук вчився співати. Пізніше батько одружився вдруге, проте мачуха була доброю жінкою і добре ставилася до пасинка. Як розповідає сам Лещенко, десь у другому класі у нього несподівано прорізався голос і педагог почала возити його по різних музичних колективах. Після армії Лев закінчив ГІТІС, з 1966 прийнятий до Московського театру оперети, а з 1970 став солістом Держтелерадіо СРСР.
Роза Римбаєва – 28 жовтня 1957, 64 роки
Роза народилася в Казахстані в Семипалатинській області. Батьки були залізничниками, жили бідно, бо вирощували 8 дітей. З дитинства у Рози всі помічали артистичний талант. Бувши дитиною, вона ходила займатися до палацу творчості, а після закінчення школи вступила на факультет музично-драматичної комедії до театрально-художнього інституту міста Алма-Ати. Роза хотіла співати, стати естрадною артисткою, але вона розуміла, що єдиний спосіб для неї прорватися на сцену, це брати участь у пісенних конкурсах та перемагати. Її талант оцінили не лише в межах СРСР, а й на конкурсі у Болгарії, Польщі. 1977 для Рози Римбаєвої став тріумфальним. Вона здобула безліч перемог і стала в один ряд з Аллою Пугачовою та Софією Ротару. У Казахстані пишаються такою землячкою і називають «Золотим голосом» і «Солов’єм Азії, що співає». У 56 років Роза стала обличчям італійського Будинку моди Imperial у Казахстані та представила колекцію «Spring-Summer-2013».
Муслім Магомаєв – 17 серпня 1942 – 25 жовтня 2008
Народився Муслім у Баку. Батька свого майже не знав, він загинув кілька днів до закінчення війни. Мати, втративши чоловіка, вирішила зайнятися театральною кар’єрою, тож хлопчик ріс у родині дядька. Унікальний талант хлопчика не лише передавався за генами, а й завдяки змішуванню різних кровей. Дід Мусліма – азербайджанський композитор, основоположник національної класичної музики. Мати – Магомаєва Айшет, яка згодом узяла псевдонім Кінжалова, мала турецьке, адигейське й російське коріння. Крім того, мати постійно гастролювала, у неї з’явилася інша родина, де Муслім виявився зайвим. Він не образився, у сім’ї дядька до нього добре ставилися, але ніколи не балували. Унікальний голос, відомі в культурних колах родичі та високопосадовець дядька допомогли Мусліму пробитися на естраду. Кар’єра Магомаєва розвивалася стрімко, але переважно завдяки унікальному чистому баритону. 1962 року, після виступу в Кремлівському палаці, до нього прийшла всесоюзна популярність. Під час виступів у Парижі 1966 та 1969 директор «Олімпії» Брюно Кокатрикс обіцяв допомогти досягти всесвітньої слави, але в Радянському Союзі йому відмовилися дати дозвіл на контракт.
Алла Пугачова – 15 квітня 1949, 72 роки
Народилася Алла в Москві, обидва батьки під час війни були на фронті. Після цього мати працювала у відділі кадрів, а батько досяг посади директора взуттєвої фабрики. Мати Зінаїда Архипівна запросила до будинку вчительку музики, щоб розвинути музикальні здібності дітей. Протестувавши 5-річну Аллу, вона виявила відмінний слух та музикальні здібності. Усі наступні роки Алла провела за фортепіано, бо мати хотіла, щоб дівчинка стала великою піаністкою. Після закінчення восьмирічки Алла вже знала, що стане співачкою. У 1964 році вступила до музичного училища імені Іполитова-Іванова. На другому курсі вона вирушила у перші гастролі, а далі її талант не міг залишитися непоміченим. 1966 року розпочалася плідна співпраця з композитором Володимиром Шаїнським, тоді ще молодим і маловідомим. Але пісні, написані ним спеціально для Пугачової, стали трампліном до великої слави на естраді.
Лайма Вайкуле – 31 березня 1954, 67 років
Народилася популярна співачка у Цесіс (Латвія), але після сім’я переїхала до Риги. Батьки були звичайними робітниками. Щоправда, мама з продавця дійшла до директора магазину. Голос Лайме перейшов від бабусі, яка співала у церковному хорі. Виступати на сцені вона почала у 12 років, але по життю бачила себе лікарем, тому пішла вчитися у медучилище. Як виявилося, доля приносить сюрпризи, і, попри свої плани, Лайми підкорилася сцені. Вайкуле взяла участь у конкурсі та стала солісткою Ризького оркестру радіо та телебачення. З цього почалося її співробітництво Раймондом Паулсом, який, прослухавши її, сказав, що бере. Потім приголомшливий виступ у Юрмалі та робота солісткою вар’єте під керівництвом Гурмана. Кожна поява Вайкуле на сцені – це екстравагантне танцювальне шоу та емоційний сольний виступ.
Анне Вєскі – 27 лютого 1956, 65 років
Знаменита артистка СРСР родом з Естонії із міста Рапла. Батьки Ганні звичайні радянські люди. Мати – продавчиня, а батько – водій, але вони були творчими особистостями, грали на народних інструментах. Дівчинка захоплювалася співом, навчалася у музичній школі, а після 9 класу почала підробляти у РАГСі, граючи на фортепіано. Проте Анне вирішила здобути серйознішу освіту та професію, тому закінчила Політехнічний інститут і влаштувалася працювати на завод. Як виявилось, покликання не відступало, вона продовжувала співати у студентському ансамблі. Там вона познайомилася з Уно Лоопу, відомим естонським співаком, домовилася з ним про уроки, а паралельно відточувала сценічні рухи у відомого вар’єте Калью Саареке. Далі Вєскі почала виступати з гуртом «Вітамін», пісня «Королева рожевого саду» стала хітом. Але Анне зрозуміла, що хоче сольної кар’єри й виступила у 1980 році на концерті у Московському естрадному театрі. Попереду на неї чекала популярність нарівні з примою Аллою Пугачовою.
Валерій Леонтьєв 19 березня 1949, 72 роки
Легенда радянської естради народився у селі Усть-Уса у Комі. Валерій був пізньою дитиною у матері. Вона народила його у 43 роки. Жили Леонтьєви скромно, батько був оленярем і заразом ветеринаром. Пізніше сім’я переїхала до Іванівської області. У дитинстві мати помічала творчі здібності Валери. Він добре малював, був пластичний і любив співати. Але після закінчення школи таки вирішив вступати на океанолога, бо хлопчик із бідної родини навіть не міг дозволити собі мріяти про естраду. На щастя, чи, на жаль, через брак грошей поїхати вчитися у Владивосток на океанолога він не міг. Засмутившись, що здобути професію, яка подобається – неможливо, він ризикнув подати заяву до ГІТІС, але знову передумав. Він пішов на завод і заочно навчався у гірничому інституті. Практичне рішення не приносило задоволення, він мріяв про сцену, софіти. Перший виступ був у будинку культури Воркути. Потім перемога у конкурсі та нагорода – навчання у Москві у творчій майстерні. Кар’єра набирала обертів, а перемога на фестивалі естрадної пісні «Золотий Орфей» у Сопоті запам’яталася не лише шикарним виступом, а й першим екстравагантним костюмом, який Валерій пошив сам.
Юрій Антонов – 19 лютого 1945, 76 років
Юрій народився у Ташкенті у родині військового. Батько пройшов фронт, потім служба в НДР та переведення до Білорусії. Мати Юрія вважала за потрібне віддати сина в музичну школу. У студентські роки у музичному училищі він організовує свій ансамбль, потім стає солістом-інструменталістом у філармонії. У 1969 році «Гітари, що співають» покликали Антонова до себе клавішником. У цьому ансамблі він дебютував як вокаліст. Пісня «Нема за тебе прекраснішої» стає хітом і приносить Антонову популярність. Далі пісні Антонова звучать у виконанні різних ВІА.
Йосип Кобзон – 11 вересня 1937 – 30 серпня 2018
Йосип народився на Донеччині в місті Часів Яр. Батько пішов на фронт, але звідти до сім’ї не повернувся, бо зустрів іншу жінку, з якою пов’язав своє життя. Мати спочатку сама виховувала трьох дітей, потім знову вийшла заміж. Йосип Кобзон навчався у гірничому технікумі, захоплювався боксом, але потім зрозумів, що його приваблює творчість. Виступив він уперше на сцені технікуму. Також співав під час служби в армії в ансамблі Закавказького військового округу. Після звільнення почав готуватися до вступу до консерваторії. У 1959 році він співає на Всесоюзному радіо, що приносить йому популярність і робить виконавчу манеру відомою. Пісенні конкурси, перемоги, премії, нагороди та всесоюзна популярність роблять його легендою радянської естради.
Михайло Боярський – 26 грудня 1949, 71 рік
Народився Михайло у Ленінграді у ній творчих людей. Мати – Катерина Мелентьєва – актриса Театру комедії, батько – актор В. Ф. Сергій Боярський. У Михайла польське коріння, хоча він вважає себе руським. Сім’я жила небагато, довго тулилися у комуналці. У 7 років батьки віддали його до школи при консерваторії, де хлопчик навчався грати на фортепіано. Батьки сподівалися, що Михайло стане великим музикантом і не хотіли, щоб син обрав акторську професію. Але всупереч батькам Михайло вступив до театрального без їхньої допомоги, бо ті відмовилися його протежувати. Багато років Боярський віддав театру, також із задоволенням знімався у кіно. Попри те, що Михайло непрофесійний співак, його голос підкорив мільйони слухачів.
Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі