Ми настільки звикли до сучасних зручностей, що насилу уявляємо собі, як можна обходитися без опалення, гарячої води і мобільного зв’язку. Тим часом, на світі є люди, які не просто існують за межами зони комфорту, а кожен день балансують на межі життя і смерті.
Здавалося б, це немислимо – постійно наражатися на ризик і терпіти нестатки, коли весь світ користується благами цивілізації. Але очевидно, людина здатна адаптуватися навіть до найекстремальніших умов. Joy-pup.com склав список найбільш небезпечних місць на Землі, де незважаючи ні на що, живуть люди.
В мертвому місті
Рабаул, колишня столиця однієї з провінцій Папуа-Нової Гвінеї, понад 25 років лежить у руїнах. У 1994 році виверження вулкану Тавурвур зруйнувало майже всі будівлі, місто засипало попелом, багато мешканців загинули. Після катастрофи земля стала мертвою, виникли проблеми з їжею і водою, повітря отруєне вулканічними викидами, і загроза масштабного лиха усе ще зберігається. Більшість вцілілих перебралися в безпечні райони, а решта виживають, як можуть.
Серед болот
Каджуни – доволі численна субетнічна група, нащадки франкоканадців, які вимушено опинилися на півдні американського штату Луїзіани, в заболоченому районі. Багато хто давно перебрався у сучасні міста, але частина відважних переселенців живуть на тому ж місці. Вони полюють на алігаторів, єнотів і черепах, рибалять, ведуть натуральне господарство і миряться з непривітним кліматом. Їхнє життя повне небезпек, але каджуни прагнуть зберегти свою самобутню культуру, мову і традиції, і тому не збираються залишати рідні домівки.
У непрохідних джунглях
У дощових лісах Еквадору проживає невелике індіанське плем’я ваорані, яке примудряється підтримувати первісний життєвий уклад. Будують нехитрі хатини, обходяться без одягу, використовують примітивні знаряддя праці. Ваорані полюють за допомогою списів і отруєних стріл – здебільшого на мавп, рідше на пекарі і птахів, а також харчуються тропічними плодами. Їх не лякають хижаки, отруйні змії і непередбачуваність природи. Найбільше вони бояться агресивного наступу цивілізації.
Над прірвою
Кастельфольіт-де-ла-Рока – муніципалітет у складі іспанської провінції Жирона. Невелике містечко притулилося на вузькому скельному плато, над стрімким урвищем завглибшки в 50 метрів. Тут лише одна вузька вуличка, уздовж якої в два ряди вишикувалися будинки, складені з лавового каменю. За даними 2018 року, в містечку проживають 956 осіб. Скоріш за все, вони ніколи не звисають з вікон і не ганяють на велосипедах –страшно, раптом впадеш вниз?
У хитких будинках
Погляньте на будинки, що стоять уздовж берегової лінії. Вони явно нахилені під загрозливим кутом. Справа в тому, що цілий висотний квартал в бразильському місті Сантос побудований з порушенням будівельних норм. Глибина фундаменту виявилася вкрай малою, до того ж м’який глинистий ґрунт не витримав такої ваги і будівлі захиталися. Помилку виявили надто пізно, а виправляти її було надто дорого. Сотні безстрашних мешканців так і живуть в хитких будинках, і навіть жартують з приводу специфічних незручностей.
У вічній мерзлоті
Якутське селище Оймякон називають «Полюсом холоду». Взимку температура тут падає до -63С°, проте бувало і нижче -71С°. Літо прикро коротке, причому удень повітря прогрівається до +30 і вище, а вночі може вдарити заморозок. У цих неймовірно суворих умовах постійно живуть кілька сотень людей. У них дерев’яні будинки без усяких сучасних комунікацій, оскільки труби в цьому ґрунті прокласти неможливо. Топлять печі, носять шуби, пуховики, хутряні унти і стьобані штани, кутаються в шарфи до самих очей, і тішаться «відлигою» у -20 С °.
Поруч із ящерами
Територія індонезійського острова Комодо становить всього 390 кв. км, і нечисленним місцевим мешканцям доводиться ділити її з гігантськими варанами (приблизне співвідношення 1:1). Сучасні нащадки динозаврів виростають до 3 метрів в довжину, а важать більше 130 кг. Дорослий ящір здатний убити тварину, що перевершує його за вагою в 10-15 разів, але не гребує і більш дрібною здобиччю, в тому числі людським м’ясом. Врятуватися від чудовиська практично неможливо – воно збиває жертву з ніг одним ударом хвоста і розриває її на частини, а спровокувати атаку може будь-яка подряпина – його нюх неймовірно чутливий до запаху крові. Винищувати комодських варанів заборонено, очевидно, тому вони настільки осміліли, що все частіше нападають на людей. Однак жителі не поспішають залишати острів – їхати нікуди, та й нема за що.
Під ударами блискавок
Рибальське поселення Конго-Мірадор розташоване на озері Маракайбо, в північно-західній частині Венесуели. Тут не рекомендують користуватися мобільними телефонами і планшетами – не тому, що не тягне зв’язок, а тому, що це ризиковано. У цій місцевості зафіксована аномально висока грозова активність: на один квадратний кілометр припадає в середньому 250 ударів блискавок на рік. Кульмінаційна фаза триває з 19.00 до 4.00: в цей час можна спостерігати до 28 розрядів в хвилину. Проте, в пальових будиночках живуть люди – звикли.
Серед задухи і бруду
Шахтарське містечко Ла-Рінконада розташоване в перуанських Андах, на висоті 5100 м над рівнем моря. Денна температура лише зрідка піднімається вище нуля, а через брак кисню організм постійно знесилений. Вулиці потопають у смітті, система каналізації і водопроводу у вкрай незадовільному стані, немає інфраструктури, немає влади і законів, замість житла –жалюгідні халупи, обшиті залізом. Незважаючи на це, чисельність населення постійно зростає і вже досягла 50 000 чоловік. Все пояснюється просто: тут ведеться видобуток золота, і велика частина старателів – це зневірені бідняки, готові спускатися в промерзлі рудники і працювати в нелюдських умовах, аби поправити сімейний бюджет.
На вершинах дерев
На південному сході провінції Папуа мешкає дивне плем’я короваї. Аж до 70-х років минулого століття цей народ не знав про існування іншого світу. Вони виконують стародавні обряди, вірять в духів і чаклунство, не носять одягу та добувають їжу збиранням, рибальством і полюванням. Короваї будують житла на деревах, іноді на висоті 50 м. З настанням ночі вся сім’я піднімається в хатину по хиткій драбині, з їстівними припасами і свійськими тваринами, а вранці спускається на землю. Так вони захищаються від хижаків, повеней і ворожих племен, і не уявляють іншого життя.
Читайте також про інші страхітливі місця планети, від яких краще триматися якнайдалі.
Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі