Вік цифрових технологій нав’язує нам шалений темп. Ми намагаємося прискорюватися і мчимо щодуху, часто не розбираючи дороги. Але чи пробували ви на мить зупинитися і усвідомити: той, хто нікуди не поспішає, встигає усе. У світі існує цілий рух, що наслідує це правило.
Філософія Slow life перекликається з гаслом порталу Joy-pup.com «Нас надихає кожний момент життя». То ж давайте деколи уповільнюватися, аби помічати усе дивовижне та прекрасне у мерехтінні днів та подій.
Що таке Slow life?
Це вміння відключатися від метушні, приділяти увагу важливому, працювати вдумливо, відпочивати на повну, отримувати задоволення від життя. Загалом, жити усвідомлено, як кажуть психологи.
Батьківщиною руху Slow life вважається Італія: він почався з протесту проти популяризації фастфуду. У 1986 році ще не знали про надшвидкісні технології, які можуть бути реалізовані в великих містах, лишень обурювалися розповсюдженням ідеї «перехопити на ходу» і створили культуру «слоуфуд» – їсти повільно, насолоджуючись смаком.
Що сильніше збільшувався життєвий темп, то більше напрямків створювали прихильники нового руху. «Повільне виховання» – на противагу прагненню батьків перевантажувати дітей численними розвитковими заняттями. «Повільне подорожування» – альтернатива експрес-турам, що залишають розпливчасті враження про країну та її традиції. «Повільне читання» – повернення до неспішного читання і глибокого сприйняття книг.
Ми насправді занадто поспішаємо: встигнути за новими технологіями, заробити якомога більше грошей, досягти кар’єрних висот, закінчити чергові курси, а ще подивитись новини, заскочити у соціальні мережі. Часу на себе бракує. У результаті – стрес, нервові зриви, тривожні розлади. Але… «Треба щодуху бігти, щоб тільки залишитись на місці, а щоб кудись потрапити, треба бігти як мінімум удвічі скоріше!», як той Білий кролик із «Аліси у Країні Чудес».
Як це змінити
Жити у повільному ритмі не означає деградувати, відкласти усі справи, замкнутися від суспільства, втекти на безлюдний острів. Це мистецтво тримати баланс, пам’ятати про головні цінності.
Деякі адепти руху Slow life звільняються зі стабільної високооплачуваної роботи, бо вона відбирає щонайменше 40 годин на тиждень, без врахування часу на дорогу. І влаштовуються на роботу з гнучким графіком. Тому що для них важливіше не підриватися за дзвінком будильника, зі смаком снідати, спокійно відпроваджувати дітей у садок чи школу і дозволяти собі таку розкіш, як прогулянка парком.
Ми не закликаємо негайно кидати роботу. Але тим не менше, спробуйте засвоїти кілька принципів філософії Slow life:
- Їжте поволі. Намагайтеся відчути смак кожного шматочка. Скуштуйте нові,, незвичайні страви: готуйте їх самі чи сходіть у ресторан екзотичної кухні.
- Працюйте без поспіху. Не женіться за результатом, отримуйте задоволення від процесу. Відмовтеся від багатозадачності і непотрібного «досягальництва».
- Зупиніть потік інформації. Не дивіться телевізор, обмежте відвідування новинних сайтів, не зависайте у соцмережах. Обирайте корисні, надихаючі новини та статті.
- Відпочивайте по-справжньому. Забудьте про годинник, сховайте якнайдалі щоденники та органайзери. Їдьте за місто, зустрічайтесь з друзями, валяйтеся на дивані, читайте, дивіться улюблені фільми, наприклад, «Одного разу в Голлівуді…» – робіть усе, що подобається. От побачите, наскільки прибуде енергії та сил.
- Слухайте тишу. Хоча б п’ять хвилин на день. Знайдіть усамітнений куточок, куди не долинає міський галас, вимкніть телефон та інші джерела звуку.
- Частіше залишайтесь наодинці з собою. Насолоджуйтесь самотністю, дослухайтеся до своїх відчуттів, розмірковуйте про приємне і ловіть свій особистий ритм.
- Радійте та дивуйтеся. Приділяйте увагу дрібницям, помічайте смішне, дивовижне, незвичайне, посміхайтеся перехожим і не забувайте любити близьких.
Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі