Бій під Аустерліцем (Битва трьох імператорів) (1805 рік)

Битва під Аустерліцем (2 грудня 1805 г.), або Битва трьох імператорів, була однією з найбільш вражаючих перемог Наполеона. Він завдав поразки австро-російській армії.

Події цієї війни розвивалися дуже швидко й ми просто не могли обійти цю битву своєю увагою.

З чого все починалося?

На самому початку війни Третьою коаліції австрійці та росіяни готувалися до широкомасштабних дій. Одна з найпотужніших на той момент армій, австрійська, під командуванням ерцгерцога Карла, була відправлена до Італії, де Наполеон здобув свої перші великі перемоги. Саме туди він бажав повернутися у 1805 році. Невелика австрійська армія під командуванням генерала Мака просунулася на захід уздовж Дунаю, щоб вторгнутися до Баварії, й опинитися в Ульмі. Кілька російських армій йшли до Австрії й повинні були прибути найближчим часом.

Наполеон всіх здивував та вирішив атакувати через Рейн в надії, що зможе перемогти армію Мака до прибуття росіян, а потім знищити росіян до того, як Чарльз зможе повернутися з Італії. Відмінний план, бездоганна реалізація, приголомшливий успіх.

Французи перетнули Рейн та пронеслися через Німеччину, дійшовши до Дунаю на схід від Ульма. 20 жовтня Мак та велика частина його армії були взяті до полону в Ульмі.

Перша помилка Наполеона

За тріумфом в Ульмі пішов перший провал кампанії Наполеона. Перша з російських армій під командуванням Кутузова нарешті перетнула Дунай та просувалася на захід до Ульм, коли здався Мак. Кутузов був тепер наступною метою Наполеона, але російські війська змогли обігнати французів ітаперейшли на північний берег Дунаю на захід від Відня.

Французи змогли окупувати австрійську столицю, а також захопили ключовий міст через Дунай у цілості й схоронності, але Кутузову вдалося втекти на північ до Ольмуцу, де він приєднався до других російських військ під командуванням Букшодена та австрійським військам. До нього також приєдналися цар Олександр й імператор Франциск. Наполеон пішов за росіянами на північ від Відня, а потім зупинив переслідування й зупинився для відпочинку в Брунне, на північний захід від позиції союзників. На самих передових позиціях французька армія простягалася до Аустерліца, але піхота Сульта наздогнала її 21 листопада.

Наполеон був тепер у дуже небезпечному становищі. Його армія втомилася та перебувала на ворожій території. Він повинен був охороняти свої фланги, у той час як його супротивники очікували значного підкріплення. Ерцгерцог Фердинанд наближався з північного заходу. Ерцгерцоги Чарльз та Джон приїжджали з Італії, хоча, ймовірно, приїхали б занадто пізно.

Куди більше небезпеки представляли для Наполеона 4000 австрійців при Мервельде та 12 000 російських при Ессені. Ці дві сили фактично приєдналися до переможеної армії через два та чотири дні після битви. Наполеон був вже у меншості, та ситуація могла тільки погіршитися. Він зрозумів, що його кращий шанс уникнути потенційно катастрофічної відступу полягав у тому, щоб здобути нищівну перемогу на поле битви. Навіть класичної перемоги у його стилі було б недостатньо, враховуючи всебічне підкріплення ворога.

Рішучій напад на Наполеона

Союзники вирішили напасти на Наполеона 24 листопада. Спочатку вони сподівалися атакувати на наступний день, але виявилися недостатньо організовані, відклавши рішучі дії до 27 листопада.

Вишау та висоти Рауссніц були захоплені 28 листопада. Щоб заохотити наступ союзників, Наполеон наказав Мурату та Сульту покинути свої позиції навколо Аустерліца та зайняти нову позицію на захід від струмка Гольдбах. У той же день Бернадот та Даву було наказано повернутися до основної армії.

Вранці 29 листопада Мурат та Сульт перейшли на свої нові позиції. Гвардія та гренадерська дивізія рушили на північ, щоб приєднатися до них, утворивши потужне ліве крило. У той же день союзники просунулися на чотири або п’ять миль на південь. Наполеон зустрівся з князем Долгоруким.

1 грудня союзники зайняли Пратценські висоти. Їхнє просування виглядало вражаюче, але наприкінці дня четверта колона була занадто близька до третьої, а кавалерія була занадто далеко позаду.

Мурату було наказано імітувати панічний відступ з висот у надії, що це підштовхне союзників до пастки Наполеона.

До кінця 1 грудня більшість людей Наполеона були на своїх позиціях. 5-й армійський корпус перебував зліва, біля Сантона. У корпусі було близько 12 700 чоловік. Перший корпус Бернадота був позаду п’ятого корпусу, прихованого від очей союзників.

У Бернадота було близько 13 000 чоловік. Праворуч від них знаходилися 5500 осіб імперської гвардії під командуванням маршала Бессьєр, 5700 чоловік гренадерської дивізії під командуванням генерала Удино та 7400 сильних кавалерійських резервів.

Центр й права частина французької лінії складалися з IV корпусу Сульта, найбільшого у французькій армії, що нараховував 23 600 чоловік. У Сульта було три піхотні дивізії та одна легка кавалерійська дивізія. Його люди були розкидані по Гольдбаху. Дві з його трьох дивізій були виділені для основної атаки на висоту Пратцен.

Далі на південь з Відня наближався III корпус Даву. Не всі війська Даву вийшли на поле битви вчасно, щоб битися. 2-а піхотна дивізія Фріанта та 4-я Драгунська дивізія Бурсьє прибули, як і частина 1-ї дивізії, давши Даву близько 6300 чоловік. Його головна роль буде полягати у тому, щоб підтримати праве крило.

Засада

Ніч 1-2 грудня була туманною. Це зіграло на руку французам, приховавши розгортання їх армії, але значно посилило плутанину на боці союзників. Четверта колона союзників не почала рухатися, поки цар не наказав їй діяти, приблизно через годину після першого бою. Колона кавалерії розсікала прямо через армію, розрізаючи перед четвертою колоною і, можливо, розрізаючи ще одну колону на дві частини.

Перші бої відбулися в Тельніце, куди австрійці Кінмайера прибули вчасно. П’ять батальйонів напали на французів у селі, але Франція успішно впоралася з цією атакою. Буксоуден вніс істотний внесок у битву, наказавши першій колоні атакувати. Французи були змушені відступити, але замість просування навколо флангу Наполеона було прийнято рішення почекати, поки друга колона чи не з’явиться праворуч від нього. Коли ці колони все ж прибули, вони натрапили на частини корпусу Сульта та були затримані.

Поки союзники незграбно просувалися на південь, Наполеон та Сульт очікували слушного моменту для нападу. Близько 8.45 Наполеон запитав Сульта, скільки часу йому знадобиться, щоб досягти вершини Пратценскіх висот. Сульт повторив, що це займе не більше 20 хвилин, тому Наполеон вирішив почекати ще 15 хвилин. Дві атакуючі дивізії Сульта (Сен-Ілер та Ванда) були заховані у тумані на дні долини, й Наполеон хотів почекати, поки вся армія союзників зрушить з висоти.

Близько 9 ранку Сульт отримав наказ рухатися вперед. Сен-Ілер був праворуч та повинен був прийняти вершину Пратцеберга, у той час як Вандамм повинен був взяти Staré Vinohrady. Наполеон сподівався, що Сульт буде просуватися позаду наступаючих союзників, хоча звуки важких боїв з півночі припускали, що не все йде так, як планувалося. Насправді люди Сульта просунулися у проміжок між третьою та четвертою колонами союзників.

Французи пронеслися через село Пратцен, розбивши в пух та прах супротивника, по суті, на очах у царя та Кутузова. Кутузов спробував виправити ситуацію, наказавши четвертій колоні повернути назад та зайняти позицію на північ від Пратцен, у той час як кавалерія Ліхтенштейну була спрямована на оборону висоти. Жодне з цих військ не набралося вчасно, щоб перешкодити французам захопити Пратцеберг.

Але союзники ще не були повністю переможені – у Кутузова була його четверта колона, російська імперська гвардія та частина колони Ланжерона, за допомогою якої можна атакувати Сульта, в той час як далі, на півдні, перші три колони союзників все ще мали шанс відновити ситуацію – якщо вони зможуть перетнути Гольдбаха та повернути на північ, тоді Султ може бути ізольований.

В кінці цієї першої фази битви верховне командування союзників було ефективно знищено. Цар був відділений від трону. Кутузов впорався трохи краще, але втягнувся в серію окремих боїв та ніяк не вплинув на загальний напрямок битви.

Важкий бій для обох сторін

Перші бої почалися, коли частина Другої колони атакувала 10-ю лінію, частина дивізії Сен-Ілер. Ця атака була відбита за допомогою Сен-Ілера, який привів підкріплення на місце битви. Потім австрійські війська спробували зблизитися, скориставшись схожістю їх білою форми з баварськими союзниками Наполеона. Ця хитрість провалилася, коли «баварці» спілкувалися з сусідніми росіянами, а австрійці були відкинуті після запеклої півгодинної битви.

Генерал Ланжерон очолив наступну атаку на Висотах, але Курський полк поніс величезну кількість втрат, а Подільський полк відступив назад до долини Гольдбах. Цар утік на схід, а Кутузов був поранений та змушений відступити.

Поки французи вигравали битву на висотах, союзники боролися у долині Гольдбах. Дивізія Фріанта з корпусу Даву нарешті досягла поля битви, та приблизно в той же час, коли друга та третя колони союзників прибули до річки, французька контратака тимчасово витіснила їх з Тельніце. На цьому кінці лінії французи все ще були в меншості та незабаром були витіснені з села.

Друга колона союзників (Лонгерон) прибула й атакувала Сокольніце, незабаром після цього пішла третя колона, яка атакувала північ села, націлившись на Сокольницький замок. Перша колона зупинилася, щоб дочекатися закінчення битви при Сокольніце. На 10 годину ранку російські війська витіснили 26-ю кавалерію з села, але це було недовгим успіхом. Близько 10-го 2-а та 3-я бригади дивізії Фріана почали контратаку та дали старт тривалій битві навколо села.

Битва на цій території тепер стала чимось на зразок тупикової ситуації, коли сильні союзні сили не могли прорватися через Гольдбах. Росіяни та австрійці так й не змогли відтіснити французів від Гольдбаха, на чому й було завершено їх напад.

3000 російських гренадерів показали свою міць та прорвали першу французьку лінію, але вони були зупинені артилерійським вогнем, перш ніж досягли другої лінії. Наполеон наказав Вандамму чинити на росіян серйозний тиск. Під час цього руху лівий фланг Вандамма оголився, й Костянтин наказав своїй кавалерії атакувати. Французька 4-я лінія утворила квадрати, але російські війська зупинилися та обстріляли площу. Російська кавалерія тоді змогла прорватися на французьку територію, незважаючи на спробу врятувати їх.

Розрив у французькій лінії був перекритий кавалерією французької гвардії. Тепер між двома імперськими гвардійцями розгорнулася неймовірна битва. Спочатку росіяни були кращими у цій сутичці, але прибуття бригади піхоти з 1-го корпусу дозволило французам перекинути підкріплення, й кавалерійська битва в кінцевому підсумку закінчилася розгромною перемогою французів.
.
Наполеон тепер займав командну посаду, але йому потрібно було вирішити, що робити далі. Його початковий план по грандіозному охопленню всієї армії союзників більше не був можливий. Зі своєї позиції на Пратценскіх висотах він зрозумів, що Багратіон занадто далеко на сході, щоб його можна було легко знищити, й тому вирішив звернути свою увагу на південь.

Основний удар нової атаки припав на Сен-Ілера та Вандама за підтримки дивізії Леграна. Першому корпусу Бернадота, який не вніс великого внеску у боротьбу, було наказано утримувати висоти Пратцен. Сен-Ілер, за підтримки однієї бригади Вандама та з генералом Леграном праворуч від нього, рушив у бік Сокольніце, а Вандам з двома бригадами рушив до південного краю Пратценських висот, звідки він міг загрожувати лінії відступу Буксхаудена.

Французька атака вразила перші три колони союзників. Вони усвідомили – битва програна, та замість того, щоб намагатися координувати оборону, різні командири союзників зосередилися на спробі вирватися з пастки. Деяким пощастило більше за інших. Ланжерон з полками біг на південь.

Загони Ланжерона, Докторова та Кінмайера були відрізані на півдні та зазнали нападу з трьох сторін. Багато з цих військ змогли втекти на південь, а деякі перетнули замерзлі ставки Сацхан та Меніц.

Кінець битви під Аустерліцем

Битва завершилася драматичною та нищівною перемогою французів. Французькі втрати склали приблизно 9000 вбитими, але втратили французи більше – близько 27 000 чоловік: 12 000 ув’язнених, інші були вбиті та поранені на полі бою. Одна третина армії союзників була втрачена.

У ніч з 2 на 3 грудня принц Ліхтенштейну з’явився у французькому таборі під прапором перемир’я та організував зустріч між Наполеоном та імператором Франциском, яка повинна була відбутися 4 грудня. Це була явна ознака того, що австрійці збиралися покинути третю коаліцію.

Поки Франциск готувався до миру, цар Олександр готувався відступити до Угорщини. Підкріплення прибувало – 4000 австрійців при Мервельде прибули 4 грудня, 12 000 росіян при Ессені – 6 грудня, але Олександр та Кутузов відмовилися від продовження бою у Австрії.

Наполеон та Франциск зустрілися о 2 годині дня 4 грудня. Зустріч тривала дві години, а Франциск покинув її у піднесеному настрої. Незважаючи на це, мир у Пресбурзі став катастрофою для Австрії. Франція взяла більшу частину східного узбережжя Адріатичного моря, включаючи Трієст, хорватське узбережжя та Далмацію. Клєв та Берг на східному березі Рейну також стали частиною Франції.

Баварія отримала Тіроль та Вюрцбург. Герцог Вюртембергський отримав Швабію. У спробі утримати Прусію від війни їм дали Ганновер.

Наполеон панував у Європі кілька років, аж до Трафальгарської битви, перемогу у якій святкувала Британія.

До речі, якщо ви хочете дізнатися більше про битву під Аустерліцем, подивіться цей фільм.

У ньому розповідається про ті моменти, які ми не встигли відобразити у статті. Читайте також про російсько-японську війну.