Чорнобиль: що від нас приховують донині?

Чорнобиль: що від нас приховують донині?

1792

Ви, напевно, пам’ятаєте знамениту фразу доктора Хауса – “Усі брешуть”. Але якщо у деяких випадках брехня не завдає особливої шкоди та навіть робиться на благо, часто ціна подібної брехні обчислюється тисячами життів.

Взяти, наприклад, Чорнобиль… Ви абсолютно переконані у тому, що знаєте про цю трагедію все. У такому випадку, joy-pup.com є, чим вас здивувати.

У цій статті ми розповімо вам про те, що насправді сталося на Чорнобильській АЕС. Ви дізнаєтеся правду, яку багато хто намагається приховати й до цього дня. Але спершу давайте розглянемо хронологію подій, що відбулися.

Хронологія Чорнобильської трагедії

Хронологія Чорнобильської трагедії

Здавалося б, усе давно відомо. Залишилося тільки згадувати про цю трагедію як про історію, роблячи все можливе, щоб подібні випадки не повторювалися. Якби не одне “але” – то, що ви знаєте про Чорнобиль, є тією інформацією, яку вам просто нав’язали.

Половина цієї інформації є нахабною брехнею ЗМІ. Владі того часу просто було вигідно, щоб ви в це повірили, прийняли як істину.

Жахлива правда про Чорнобиль

Довгий час реальні дані про постраждалих на Чорнобильській АЕС трималися у секреті, але зараз відомо – їх було в багато разів більше тієї цифри, яку повідомляли нам брехливі ЗМІ.

правда про Чорнобиль

Тільки у останні роки дослідники та науковці почали розкривати повну правдиву історію Чорнобиля. В ніч з 25 на 26 квітня 1986 року на четвертому блоці Чорнобильської АЕС в Україні стався жахливий за своїми масштабами вибух. Включений реактор типу РВПК-1000 пропрацював три роки. Вчені кажуть – ця аварія буде мати серйозні наслідки для екології планети протягом багатьох сотень років. Але про це ви не дізнаєтеся від влади, які говорять про даної трагедії, як про історію.

Незважаючи на розширюється програму в галузі ядерної енергії та випробування ядерної зброї, СРСР був єдиною ядерною країною в світі без власних законів про ядерну безпеку. Інші країни прийняли такі закони ще в середині минулого століття. Наприклад, у Франції закон був прийнятий в 1945 році, в США та Великобританії – в 1946 році.

В даний час всі розвинені країни мають ядерне законодавство. Законопроект про ядерну безпеку був розроблений в СРСР за два роки до Чорнобильської аварії, але так й не був прийнятий, навіть після страшної аварії через бюрократичну рутину.

А ви знали? Юридичного права на компенсацію у СРСР не було, незважаючи на те, що щорічно на військових і цивільних ядерних об’єктах відбувалися десятки аварій. Але навряд чи ви могли б почути про це по радіо або подивитися відповідну новина по телевізору. Всі ці аварії трималися в найсуворішому секреті не тільки від зовнішнього світу, а й від радянських громадян.

При радянській системі було цілком природно, що ні уряд Радянського Союзу, ні місцеві органи влади не були готові нести юридичну і соціальну відповідальність за екологічну обстановку в країні, викликану Чорнобилем, і іншими аваріями менших, ніж Чорнобиль, масштабів. І це незважаючи на те, що горбачовська політика гласності вже існувала, а перебудова нібито успішно здійснювалася.

Втім, як радянська влада не намагалася, але масштаби аварії та зміни, які відбулися у суспільстві на той час, не дозволили їм приховати факт події. Люди на прилеглих територіях неодноразово вимагали введення законодавства, яке допомогло б вирішити їхні проблеми зі здоров’ям, відшкодувати екологічний збиток та компенсувати їх матеріальні втрати в результаті аварії. Однак їхні вимоги та прохання довгий час просто ігнорувалися.

У квітні 1990 року Верховна Рада розглянула ситуацію з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС й зазначила: аварія на Чорнобильській АЕС за своїми наслідками є масштабною катастрофою сучасності, що зачіпає долі мільйонів людей, які проживають на величезній території.

инфографіка чорнобиль

Екологічний ефект аварії на Чорнобильській АЕС змусив країну зіткнутися з необхідністю вирішення нових, неймовірно складних, комплексних та масштабних проблем, які зачіпають практично всі сфери суспільного життя, багато аспектів науки та виробництва, культури, етичних цінностей і моралі.

Перші спроби знайти рішення проблеми

Щоб знайти законне рішення екологічних та інших проблем, викликаних Чорнобилем, Центральним комітетом КПРС (Комуністична партія Радянського Союзу) і Радою міністрів СРСР було прийнято кілька актів. Першим таким документом був декрет, прийнятий 7 травня 1986 року «Про умови оплати і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій в зоні Чорнобильської АЕС». Хоча СРСР кілька десятиліть використовував ядерну енергію, тільки тепер був встановлений форматер, що має відношення до використання «мирного атома».

Інші спільні постанови щодо конкретних проблем, пов’язаних з наслідками аварії, були також прийняті в 1987-88 роках. Однак мало хто згадає про те, що Верховна Рада країни прийняла постанову «Про комплексну програму ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та ситуації, пов’язаної з цією аварією», тільки 25 квітня 1990 року, через 4 роки після того, як сталася аварія на Чорнобильській АЕС!

Думаєте, це все, чого варто дивуватися? Тоді приготуйтеся …

Наступною відповідною постановою Верховної Ради України від 9 квітня 1991 зазначається: «В даний час не було можливості прийняти Закон про Чорнобильську катастрофу та Закон про використання ядерної енергії та ядерної безпеки через затримку з поданням проектів цих законів».

Тільки в 1991 році, через п’ять років після аварії, були повністю прийняті відповідні законодавчі акти, що визначають відповідальність уряду за шкоду, завдану громадянам ядерної кампанією, прийнятої в СРСР!

Ці закони застосовуються, в першу чергу, до потерпілого від аварії на АЕС населенню, і лише побічно зачіпають найактуальніші на той момент екологічні проблеми.

Минуло понад 30 років з моменту аварії, але й сьогодні багато досліджень піддають жорсткій критиці нинішню систему соціально-економічних та медичних заходів, особливо щодо розрахунків дози опромінення населення, яка як й раніше є основою для компенсації і допомоги.

Провідний спеціаліст Державного комітету з екологічних проблем Росії Оксана Зітцер привела ряд переконливих причин, за якими розрахунки дози опромінення населення є абсолютно неадекватними.

Радіаційний ризик для населення може істотно різнитися. Досвід показує, що через суттєву різницю в дозі, що отримується окремими особами, розрахункові середні дози для конкретних районів є ненадійними; тому щільність відбору проб повинна бути збільшена. Незважаючи на багаторічні дослідження, проведені Інститутом біофізики, Інститутом радіаційної гігієни та іншими установами Міністерства охорони здоров’я колишнього СРСР і Росії, дозиметричних даних явно недостатньо для встановлення параметрів доз розподілу радіації. Йдеться про соціально-біологічний вплив, рівень смертності, зміні чутливості людей до радіації і т.д. До речі, останній фактор – різна чутливість різних людей до радіації – дуже впливає на загальний вплив радіації на регіон. Люди, які дуже чутливі до радіації, показують дуже високий рівень захворювань, пов’язаних з радіацією.

З цього випливає, що нинішній «зональний» підхід, який розраховує забруднення – та індивідуальну дозування – на підставі локальної щільності осадження радіонуклідів, є недостатнім. Хто буде виправляти цей серйозний недолік? Скажемо чесно – ймовірність того, що чинна влада приділятимуть увагу даній проблемі, вкрай мала.

Брехня ціною в життя

Найсуттєвішою правдою, яку намагаються приховати від нас і до цього дня, є дані про здоров’я населення після Чорнобиля. Добре відомо, що після чорнобильської аварії радянський уряд негайно зробив все можливе, щоб приховати факт аварії, її наслідки для населення і реальний збиток, нанесений навколишньому середовищу.

Чорнобиль: що від нас приховують донині? 1

Влада видала «цілком таємні» інструкції для класифікації всіх даних про аварію, особливо в тому, що стосується здоров’я постраждалого населення. Потім надійшли інструкції від Міністерства охорони здоров’я і Міністерства оборони за класифікацією доз опромінення, отриманих населенням, ліквідаторами (вченими, рятувальниками та іншими особами, які беруть участь в роботах з гасіння пожеж, локалізації на постраждалій електростанції і в операціях з очищення забрудненого району відразу після події) і військовослужбовцями.

Дані інструкції, по суті, були наказом медичному персоналу не ставити діагноз «гострий променевої синдром» у всіх документах, замінивши реальний діагноз на якийсь інший, більш м’який і менш небезпечний термін.

Ці секретні документи були недоступні протягом багатьох років. Тільки в 1991 році, коли розпався Радянський Союз, завдяки журналісту, політологу і колишньому народному депутату СРСР Аллі Ярошинській світ дізнався правду. Їй вдалося заволодіти секретними протоколами та іншими документами оперативної групи Політбюро.

У даних протоколах було показано кількість опромінених і госпіталізованих протягом перших днів після аварії.

Приготуйтеся – ці цифри кардинально відрізняються від всього того, у що нас змушували повірити!

Вже до 4 травня:

  • в цілому 1882 людини були госпіталізовані;
  • загальна кількість обстежених досягла 38 000 чоловік;
  • у 204 чоловік був діагностований променевої синдром різного ступеня тяжкості. Серед них 64 дитини;
  • 18 чоловік в критичному стані.

Станом на 9 годину ранку 6 травня:

  • загальна кількість госпіталізованих становить 3454: з них 2609 осіб перебувають на стаціонарі, в тому числі 471 дитина;
  • число людей, які страждають на гострий променевим синдромом, досягло 367, в тому числі 19 дітей;
  • 34 людини перебувають у критичному стані.

Протокол від 13 травня 1986 говорить: протягом останнього дня 443 людини були госпіталізовані. У лікарнях проходить лікування і медичне обстеження 9733 людини, в тому числі 4200 дітей !!!

Діагноз радіаційного синдрому був встановлений в 299 випадках, включаючи 37 дітей.

Але неймовірно – понад 900 осіб були виписані з лікарні!

Чому процес виписки людей з лікарень став настільки швидким після того, як число пацієнтів перевищило 10 000? Невже, всі вони змогли так швидко оговтатися після отримання неймовірної дози радіації?

Насправді ні. Світло на правду проливає протокол від 8 травня 1986 року: “…Міністерство охорони здоров’я затвердило нові норми допустимих рівнів радіації для населення, які в 10 разів перевищують попередні норми. Підвищення цих норм до рівнів, в 50 разів перевищують встановлені раніше, допускається в певних випадках…”

Цим нібито гарантувалася безпека здоров’я людей різного віку, навіть якщо поточна радіаційна обстановка буде тривати протягом 25 років. Але що ще більш дивно – нові норми застосовувалися навіть до дітей і вагітних жінок!

Просто ШОК!

Одним махом, більше 10 000 чоловік, госпіталізованих через вплив радіації, були автоматично переведені в категорію «здорові» і виписані. Офіційне число людей, які страждають на гострий променевий синдром, також значно скоротилося. Само собою зрозуміло, що партійні боси таким чином збільшила припустиму дозу, просто щоб приховати реальну кількість постраждалих. Однак, у міру того, як процес демократичної трансформації набув широкого поширення, поступово стали з’являтися реальні масштаби опромінення.

Під час слухань у Верховній Раді в 1990 році, академік Леонід Ільїн, директор Інституту біофізики та один з тих, хто несе відповідальність за приховування правди про стан здоров’я людей, зізналися під тиском запитів депутатів, що: не менше 1,6 мільйона дітей отримали дози опромінення, які, як мінімум, викликають стурбованість. Він також зізнався, що реальна кількість людей, які потребують переселення, становить приблизно 166 000 чоловік, що в 10 разів перевищує реальне число переселенців.

За даними Чорнобильського союзу України, через 20 років після трагедії померло 622 250 чоловік. 150 000 осіб отримали дози опромінення щитовидної залози, в десятки або сотні разів перевищують допустимий рівень. Це офіційні дані. А тепер уявіть собі реальну кількість жертв.

Результати досліджень, проведених в Клінічному інституті радіаційної медицини та ендокринології в Мінську, Білорусь, показують збільшення захворюваності на рак на 40 відсотків в період між 1990 і 2000 роками. Захворюваність на рак щитовидної залози у дітей значно зросла. Хоча тільки 2 випадки раку щитовидної залози реєструвалися щорічно до 1986 року, тільки в 1989 році в Україні було зареєстровано 200 випадків захворювання на рак щитовидної залози, що в 100 разів більше середнього показника!

І це далеко не всі факти про Чорнобильську трагедію, які від нас ретельно приховують. Втім, навіть перерахованих в цій статті цілком достатньо, щоб сформувати думку про масштаби брехні радянської влади. Залишається тільки сподіватися на те, що Чорнобиль не повториться в наші дні.

А зараз ми пропонуємо подивитися фільм про правду про Чорнобиль. Ви зрозумієте, що більше 30 років нам просто брехали, замовчуючи реальні масштаби трагедії. Приємного перегляду:

Читайте також про найпотужніші АЕС в світі.

Схожі статті / Вам може сподобатися