Росіяни відзначилися багатьма славетними справами у справі розвитку військово-морського флоту, вони вигадали і застосували практично багато нововведень. У тому числі російськими моряками була проведена перша в історії успішна торпедна атака. Пізньої ночі 14 січня 1878 два російські катери торпедами знищили турецький корабель «Інтибах».
Після поразки Росії у Кримській війні, становище у Чорному морі для російського флоту було дуже вдалим. Вийшло так, що турки мали більше кораблів, а якістю та потужністю ці кораблі вітчизняним не поступалися. Отже, саме Туреччина мала перевагу, залишаючи Російську імперію на других ролях у цьому регіоні.
В ході чергової російсько-турецької війни (1877-1878) талановитий офіцер Степан Йосипович Макаров (який потім стане адміралом, але прославить вітчизняний флот як новатор і винахідник) запропонував парирувати чисельну перевагу турецького флоту «новинками» в області озброєнь, наприклад, торпед хоча тоді вони ще називалися саморухомими морськими мінами Вайтхеда). Макарову було доручено опрацювати цей варіант, і він приступив до випробувань хв. У бухті Севастополя вони показали найкращі результати та були прийняті на озброєння флоту.
Торпедні пускові установки (у вигляді довгої труби) на той час виготовлялися з дерева. Їх поміщали під днище корабля. Дальність пуску торпеди такими установками була лише 100 метрів, а тому корабель з пусковою установкою мав наблизитися до ворожого судна досить близько. Тим не менш, ніяких засобів протиторпедної оборони тоді ще не було, і смілива витівка Макарова мала принести свої позитивні результати.
Вирішили оснастити торпедними установками два катери – «Чесму» і «Сухум-кале». Носієм цих катерів був пароплав “Великий князь Костянтин”, який і прийняв їх на свій борт наприкінці 1877 року. Незабаром він вивантажив їх у ворожого порту Батум. Проте противник вже знав про підхід росіян, він посилив захист і був у стані готовності.
Таким чином, провести скритну атаку торпедами турецьких кораблів, що стояли в порту, не вийшло. Проте торпеди все одно було випущено, проте не точно. Одна потрапила в якірний ланцюг турецького судна, через що стався вибух, який ніяк не зашкодив ворогові. Торпеда з другого російського катера і зовсім пройшла повз мету. Після цієї невдалої атаки катери повернулися на корабель-носій і пароплав пішов додому.
У другий похід «Великий князь Костянтин» вирушив уже за місяць. Тоді на його борту знаходилися катери «Чесма» та «Синоп». Російські моряки знову попрямували до Батума, і цього разу, вночі 14 січня 1878 року, все вдалося провести потай. Прихованого вдалося досягти за рахунок чималого ризику.
Справа в тому, що стояла непроглядна темрява, крім того, був густий щільний туман. Турки були впевнені, що до порту за таких погодних умов ворог не прийде, а тому послабили пильність. Але російські катери все ж таки прийшли, хоч і ризикували заблукати. Командири Щешинський та Зацаренний підвели свої катери на потрібну дистанцію, з якої промахнутися торпедами було просто неможливо, і випустили їх за мету.
Метою виявилася турецька паро-гвинтова канонерка «Інтибах» – двощогловий пароплав, оснащений 3 гарматами (57-мм та 2х100-мм). Торпеди вдарилися об правий борт корабля, після чого одночасно вибухнули. «Інтибах» став швидко завалюватися на бік і дуже швидко втік під водою разом зі своїм екіпажем із 35 моряків.
Після такого успішного використання торпед у світовій пресі деякий час ім’я Макарова не сходило з основних шпальт. Крім того, російський офіцер отримав безліч листів з вітаннями як від російського уряду, так і урядів інших країн.
Варто також згадати, що запуск торпед з катерів «Чесма» та «Синоп» був першим успішним запуском, але не першим за хронологією. Приблизно за рік до того британці першими в історії випустили торпеди корабля Аргентини, але ця атака нічим не увінчалася.
Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі