Однією з до кінця незрозумілих і навіть таємничих катастроф, що сталися з кораблями військово-морського флоту Радянського Союзу в повоєнний час, вважається загибель лінкора «Новоросійськ» 29 жовтня 1955 року. Довгий час ходили наполегливі чутки, що ця жахлива трагедія трапилася не просто так, а була спецоперацією італійських бойових плавців (оскільки корабель дістався СРСР від Італії), хоча офіційна версія звинувачує у всьому старі німецькі міни, що залишилися з часів війни.
Лінкор «Новоросійськ» – це корабель, який служив за старих часів Італії під ім’ям «Джуліо Чезаре». Надалі він був переданий СРСР (за лютої незгоди більшої частини зацікавлених сил на заході такої передачі), де його включили до складу Чорноморського флоту. На той момент лінкор був одним із найсучасніших і наймогутніших кораблів країни. Проте його служба виявилася зовсім недовгою і дуже трагічною.
Надвечір 28 жовтня 55-го року «Новоросійськ» прийшов до Севастопольської бухти в район Морського госпіталю, де й пришвартувався. Однак цей маневр пройшов не зовсім гладко – корабель проскочив потрібне місце приблизно на пів корпусу.
Проте цьому невеликому казусу не надали значення, швартування відбулося, і частина екіпажу зійшла на берег. Вже вночі, о 01:30 29 жовтня, біля носа по правому борту пролунав потужний вибух, який навиліт пробив корпус корабля, зробивши величезну пробоїну в ньому. Вибух припав на те місце, де розташовані носові кубрики лінкора, в яких у нічний час і відпочивала частина екіпажу. Безпосередньо у момент вибуху загинуло 150-175 моряків.
Після першого, через півхвилини, відбувся і другий вибух, уже по лівому борту, який корпус не пробив, але серйозно пом’яв його.
Практично відразу лінкор, який ще був на плаву, спробували буксиром відтягнути на мілководдя, проте незабаром прибуло начальство в особі командувача Чорноморського флоту Пархоменка, який цей процес зупинив, що й відіграло фатальну роль у подальших подіях. Знову продовжити буксирування він наказав лише згодом, проте зробити цього вже не можна було – носова частина корабля опустилася і «закопалася» в грунт. В цей же час на «Новоросійську» знаходився і весь екіпаж, частина якого після вибухів брала участь у евакуаційних роботах.
Основна частина людей (всього близько 1 тисячі), не задіяна ні в чому, знаходилася на борту корабля просто так.
Наказ про їхню евакуацію Пархоменко дав лише під ранок приблизно до 4 години, але о 04:15 корабель «нахопився» води, нахилився, а незабаром і просто перекинувся з усіма, хто знаходився на борту. До 10-ї вечора того ж дня «Новоросійськ» повністю пішов на дно.
З офіційних джерел відомо, що страшна трагедія забрала життя 829 людей як членів екіпажу самого «Новоросійська», так і моряків з інших кораблів, які брали участь в евакуаційних та буксирувальних роботах. Особливо жахливою була доля матросів, замкнених у внутрішніх приміщеннях корабля. Навіть коли він перекинувся і пішов під воду, вони все ще продовжували стукати по корпусу, і цей страшний стукіт повністю припинився лише 1 листопада.
У 1956 році Радянським Союзом розпочато проведення унікальної операції з підйому лінкору з дна. Проводилася вона так званим «методом продування» (повітрям з корпусу видували воду, завдяки чому воно спливло). Таким чином, “Новоросійськ” підняли на поверхню 4 травня 1957 року.
Членів цієї операції потім нагородили високими нагородами – такою складною вона була. Залишки корабля «Новоросійськ» було розібрано на метал, а серйозних покарань за цей інцидент ніхто так і не зазнав.
Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі