Багаторазові труни або “труни напрокат” мали велику популярність у Британії XVII-XIX століття. Вони були призначені для найбідніших верств населення, чиї родичі не могли дозволити купити персональну труну. Обряд поховання британських бідняків мав такий вигляд. На час відспівування покійника поміщали в дубову багаторазову труну, розташовану в церкві. У ньому ж померлого несли на цвинтар, де вже витягали з труни і клали в могилу. Після поховання дубовий реквізит повертали до церкви, де він чекав на нових “клієнтів”. Жорстоко, але доступно і практично.
У книзі Вільяма Ендрюса “Стародавні церковні знання” 1891 зафіксовано, що на північному сході Англії багаторазові труни користувалися великою популярністю. Конструкція деяких трун припускала навісне дно, що дозволяло просто “витрусити” покійника в яму.
Для багатьох навіть найбідніших жителів монархії така процедура поховання була принизливою, тому вони ще за життя намагалися накопичити достатньо грошей на гідний похорон.
Також для допомоги біднякам та профспілкам було створено спеціальні похоронні клуби, які працюють за принципом страхових компаній. За невеликі щорічні або щомісячні внески член клубу міг розраховувати на цілком пристойний похорон.
Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі