Несамовита історія про затонулий в 1912 році Титанік починається з телевізійної камери з дистанційним керуванням, яка пробирається всередину коридорами через дверні отвори. Перед поглядами постають каюти, призначені для мільйонерів, але волею року вони дісталися у спадок морським крабам. Лайнер, порослий мулом, лежить на дні океану й усе ще тримає курс на Захід.
Ці кадри точно б’ють за потрібними нотками душі. Корабель повстає з могили, вимагаючи, щоби розповіли його історію. Титанік – одне з найбільших творінь, створених руками людини, – так хвалиться персонаж, нескромно відкидаючи Піраміди та Велику Китайську стіну. Томас Ендрю – інженер-конструктор “непотоплюваного” корабля з гордістю переконує Роуз, що вона в повній безпеці.
Леонардо ді Капріо
Джек Доусон – Леонардо ді Капріо – художник без гроша у кишені, який потрапив на борт «Титаніка» волею нагоди. Як виявилося, виграш квитків у покер став фатальним. Ще на початку фільму Джек звертає увагу на дівчину з першого класу, яка прогулюється на палубах корабля. Пізніше він рятує її від самогубства й не видає її намірів, щоби не скомпрометувати в очах вищого суспільства. Джек легкий у житті, радіє кожній можливості й бере все, що дарує доля. За вечерею Джек справляє позитивне враження на деяких знайомих Рози своїм ставленням до життя та цікавими поглядами. До останньої хвилини він підтримує Розу, просить її жити та вмирає у водах Атлантики.
Кейт Вінслет
Роуз Доусон Калверт. Ця роль дісталася двом акторкам. Кейт Вінслет грає молоду дівчину, а Глорія Стюарт – 101-річну жінку, яка повідала історію свого життя та розповіла про останні події на Титаніці Броку Ловетту та його команді мисливців за скарбами. Бувши 17-річною дівчиною, Роза подорожувала «Титаніком» зі своєю матір’ю та нареченим Келом Хоклі.
Роза демонструє емоції щастя, смутку, сміливості, вразливості та імпульсивності. Усі ці риси зробили персонаж яскравим і чарівним. Але разом з тим Роза почувається настільки пригніченою обставинами свого життя, що на початку фільму намагається накласти на себе руки, а рятує її тільки втручання Джека. Познайомившись із пасажиром із нижчого класу та закохавшись у Джека, Роза вирішує, що коли прибуде до Америки, поїде з ним, а не з Келом. Але Джек помирає, на знак пам’яті про кохання і з величезним бажанням жити по-іншому, Роуз бере прізвище Джека й після прибуття на острів Елліс стає Роуз Доусон.
Біллі Зейн
Кел Хоклі – Біллі Зейн – спадкоємець «Піттсбург стиль», наречений Рози. Так само як і мати намагається контролювати поведінку Рози та завоювати її любов чи покірність за допомогою дорогих подарунків, таких як діамант «Серце океану». Ревнивий і недовірливий, Кел посилає свого камердинера Лавджоя слідкувати за кожним кроком Рози. Він лютує, коли дізнається, що вона розважалася з Джеком під палубою. Хоча Роуз зневажає Кела, Рут розглядає його як ідеальний спосіб врятувати те, що залишилося від їхнього прізвища й вибратися з боргів. Зрештою, Кел намагається вбити Роуз і Джека й мерзотно добуває собі місце в рятувальній шлюпці, хапаючи покинуту дівчинку й вдаючи, що вона його донька.
Кеті Бейтс
Моллі Браун – Кеті Бейтс – персонаж на прізвисько «непотоплювана» Моллі заснований на американській світській левиці та філантропі Маргарет Браун, яка найбільш відома тим, що намагалася переконати попутників на своїй рятувальній шлюпці розвернутися і пошукати тих, хто вижив. Моллі зневажає багато пасажирів першого класу, але в першу чергу Рут і її оточення. Вони заздрять її грошам і зневажливо ставляться за те, що вона не має благородного походження. Але, попри те, що Моллі стала пасажиром першого класу, вона зберігає теплоту та людяність. Моллі підтримує Роуз у її ворожнечі з Келом, допомагає Джеку знайти смокінг, щоб він виглядав на вечері гідно, підказує як поводитися, щоб вийти з честю. Але найбільше її дратують отупляючі манери вищого суспільства.
Френсіс Фішер
Рут Дьюїтт Бьюкейтер – Френсіс Фішер – владна, вимоглива мати Рози, яка, здається, не дбає ні про що, крім підтримки свого власного класового статусу. Як і Кел, Рут намагається контролювати поведінку Рози й перетворити її на слухняну та податливу світську дівчину. Рут намагається компенсувати своє хитке фінансове становище, зневажаючи таких чоловіків, як Джек, та успішних жінок, як Моллі Браун. Тому вона поводиться у кричуще елітарній манері. Рут переймається тим, чи будуть у рятувальних шлюпках пасажири розсаджені за класами. Ця заява матері стала останньою краплею для Рози – краще ризикнути життям та залишитися з коханим, ніж плисти в одній шлюпці з ненависними представниками вищого суспільства.
Віктор Гарбер
Томас Ендрю – Віктор Гарбер – позитивний герой. Він до останнього залишається на кораблі, допомагає з евакуацією команді, роздає рятувальні жилети. Томас Ендрю скромна, добра людина, яка жахається, коли корабель стикається з айсбергом. Ендрю виправдовується перед Розою і самим собою, що він намагався всіх переконати у необхідності шлюпок, але його поради проігнорували. Як головному конструктору Титаніка Томасу Ендрю доручено переконати Ісмея, капітана Сміта та інших у тому, що корабель затоне. Востаннє, коли Роза бачить його, він дивиться на годинник над каміном у їдальні, рахуючи хвилини до того, як корабель піде на дно.
Джонатан Хайд
Джозеф Брюс Ісмей – Джонатан Хайд егоїстично одержимий масштабами та конкурентоспроможністю пасажирського лайнера. У фільмі показано, що Ісмей зайнятий маркетингом корабля і хоче, щоб він побив рекорд трансатлантичної швидкості. Він закликає капітана Сміта прискоритися, щоб прибути до Нью-Йорка раніше заявленого терміну, таким чином залучаючи пресу та громадськість до найшикарнішого пасажирського лайнера. Ісмей належить до тих, хто сліпо вважає, що корабель непотоплюваний і ігнорує попередження про айсберги. Він недовірливо пирхає, коли Томас Ендрю намагається переконати, що корабель беззастережно зазнає аварії. Вмирати з іншими Ісмей боявся і не хотів. Він мерзотно пробирається на рятувальну шлюпку. Цей низький вчинок не реагує Вільям Мердок – офіцер, який командує навантаженням людей по шлюпках.
Еван Стюарт
Вільям Мердок – Еван Стюарт – вигаданий персонаж – перший офіцер корабля, який командує, коли корабель стикається з айсбергом. Мердок змушений повідомити капітана Сміта неприємну звістку про зіткнення. З його обличчя видно, що він почувається винним і відповідальним за те, що не зміг запобігти катастрофі. Пізніше Мердоку доручається навантаження рятувальних шлюпок, і він дозволяє Дж. Брюсу Ісмею безперешкодно проникнути на одну з них. Однак Мердок з огидою відкидає хабарі Кела, кидаючи йому гроші назад в обличчя.
Еван Стюарт дістав роль благородної людини, справжнього офіцера. Не варто його засуджувати за те, що він проігнорував бридкий вчинок Ісмея. Швидше за все, він вважав, що не має права вирішувати, кому жити, а кому йти на дно разом із кораблем. Намагаючись підтримати порядок під час завантаження човнів, Мердок застрелив невинного перехожого, який був у стані паніки. Жити з таким тяжким вантажем навряд чи в нього вийде, тож єдиний правильний вихід – застрелитися. Кемерон після виходу фільму пошкодував, що використав ім’я реальної людини з корабля. Нащадки Мердока вважають такі дії образою пам’яті загиблого офіцера.
Бернард Хілл
Капітан Едвард Джон Сміт – Бернард Хілл – персонаж заснований на реальному офіцері британського торгового флоту, фактичному капітані “Титаніка”. У фільмі показано, що капітан Сміт податлива, слабка духом людина, що підкоряється примхам Дж. Брюса Ісмея. Це видно з того, що капітан не виявив твердості й піддався на вмовляння, щоб потрапити до заголовків газет. Сміт розганяє корабель і безвідповідально ігнорує попередження про айсберги. Крім того, він відсутній на капітанському містку, коли корабель справді стикається з айсбергом. Розуміючи, що своїми вказівками він наражає на небезпеку життя тисяч людей, він віддає управління помічникові й спокійно йде відпочивати. Зрозумівши згодом масштаби катастрофи й свою провину, він чинить шляхетно й приймає смерть, увійшовши до кермової рубки якраз перед тим, як її затопить.
Джонатан Еванс-Джонс
Воллес Хартлі – Джонатан Еванс-Джонс – скрипаль на Титаніці, який очолював гурт музикантів. Найдостойніший приклад, як треба приймати смерть, коли шанси вижити наближені до нуля. Коли всі намагалися щось зробити, музиканти грали начебто вони на сцені відомого театру. Їм було байдуже, слухають їх чи ні, на званій вечері в залі їх також ніхто не чув. Музиканти, які грають до останньої хвилини свого життя – це правдивий факт. Про нього розповідали усі, хто вижив на Титаніці.
Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі