Найдивовижніші музею світу

Любите ходити по музеях? Не відмічатися «були-бачили», а розглядати кожний предмет, читати таблички і захоплюватись. Якщо не дуже, то знайте: у світі є музеї, у яких дивно, страшно, смішно, незрозуміло, але в жодному разі не нудно!

Музей цифрового мистецтва Морі (Токіо, Японія)

«Неперевершено», «грандіозно», «надзвичайно» – навряд чи можна висловити цими епітетами бодай десяту частину емоцій, які охоплюють відвідувачів найтехнологічнішого музею планети. Уявіть, ніби ви потрапили у паралельний всесвіт та зачаровано блукаєте просторами, що поволі перетікають один в один і просочуються у думки та почуття.

Це не перебільшення. Так працює система складних алгоритмів, яку підтримують сотні комп’ютерів і проекторів. Арт-об’єкти стають «живими» при взаємодії з людиною: хвилюється бурхливе море, струменять прозорі водоспади, похитуються велетенські дерева, розгортаються фантастичні квіти, миготять яскраві метелики, танцюють казкові персонажі.

Вражені глядачі довго не можуть отямитися: гра світла, буяння кольорів, феєрія звуків стирає межу між ілюзією та реальністю. «Ми хочемо, аби у нашому музеї люди відчували красу безмежного світу», – сказав один із творців експозиції Такеші Кудо. Усе вдалося.

Музей магії та чаклунства (Боскасл, графство Корнуолл, Англія)

Вірите у ворожіння, присухи, прокляття? Що, ні? Дарма. Відьми, чаклуни і некроманти існують. Численні докази їхньої діяльності з колекції The Museum of Witchcraft and Magic змусять вдатися до сумнівів навіть переконаних скептиків.

Засновника музею Сесіла Уільямсона підозрювали у зв’язках з потойбічними силами. Принаймні, сусіди його боялися – раптом вріче? Втім, скоріше  їх лякала його відлюдкуватість та прикра вдача, а взагалі він був досить неординарним чоловіком. Подейкують, навіть співпрацював із британською розвідкою: збирав дані про окультні досліди нацистів.

Усі чаклунські артефакти зберігаються в ідеальному порядку: ось секція сатанізму, а ось сушені трави та шкіра ящірок у скляночках, тут намиста з ікл та кісточок, а тут посібники з проведення ритуалів. Окремий відділ присвячено знаряддям тортур, за допомогою яких інквізитори добували зізнання у відьом та чаклунів. А ще діє чудова бібліотека: у часинку дозвілля можна вивчити кілька заклять та переписати рецепт чарівного зілля.

Музей душ у Чистилищі (Рим, Италия)

Надприродне – поруч. Точніше, неподалік від Ватикану, у Церкві Святого Серця Христа. У ризниці є куточок, де зібрано правдиві свідчення існування душі.

Простенькі на вигляд експонати займають одну стінку. Проте історія їхньої появи неймовірна. У 1897 році, після пожежі у церкві, такий собі священник вгледів за вівтарем обриси людського обличчя. Він припустив, що знак лишила чиясь грішна душа, що борсалася у вогні і благала про милосердя. Відтоді падре втратив спокій, намагаючись розшукати інші підтвердження своєї здогадки. І безперечно, знайшов.

У колекції, зібраної з усієї Європи, можна побачити відбитки долонь та підошв на папері, дереві та тканинах, тінь полум’я на книжковій сторінці, пляму у формі хреста на шматі рядна. Церковні служителі запевняють, шо усе це сліди душ померлих, які намагаються звернутися до світу живих.

Музей психіатрії Glore (Сент-Джордж, Міссурі, США)

Містики тут і близько немає, усі страхіття реальні. Надто вразливим краще не дивитися на обладнання для «лікування» божевільних, яке застосовували кілька століть тому. Візьмімо лишень Заспокійливе крісло. Бенджамін Раш, якого вважають (хто б подумав!) батьком американської психіатрії сконструював зручнесенький стілець для спасіння стражденних: пацієнтів садили у нього місяців на шість, аби обмежити їхні рухи.

Музей, розташований у будівлі колишньої психіатричної лікарні, названий на честь засновника Джорджа Глора, що працював у цих похмурих стінах. Він почав створювати жахливу колекцію з 1967 року, виключно заради науки, аби продемонструвати, як далеко сягнула психіатрія.

Треба визнати, досить далеко. До прикладу, тут зберігається пустотілий барабан, куди у середньовіччі замикали причинних, щоб крутилися, доки не набридне. Процедури ХХ сторіччя теж не надто відрізнялися гуманністю: до уваги відвідувачів гамівні ванни для скажених та простирадла для холодного обгортання.

А також такі гарненькі пристрої як басейн із сюрпризом (хворого несподівано занурювали у крижану воду), електрошокові апарати та ректальні розширювачі Янга, які запихали відомо куди з метою зцілення від неврозу.

Моторошно? Але ж треба було щось робити з людьми, які ковтали цвяхи, шпильки, ґудзики та інші предмети.

Пам’ятаймо, що усіх нас відділяє від божевілля лиш тоненька межа. Якби щось – поруч із музеєм відкрито сучасну психіатричну клініку.

Музей каналізації (Париж, Франція)

Оцініть насправді тонкий французький гумор. У столиці мистецтв, моди та парфумів діє музей каналізації. Але ймовірно, що це звичайнісінький прагматизм. Чому б не перетворити частину міського колектора на популярний туристичний об’єкт, що дає неабиякі прибутки?

Для шанувальників гострих вражень відкрито невелику ділянку паризької каналізаційної системи. Деякі тунелі існують уже понад 200 років: Віктор Гюго присвятив цьому диву інженерної думки чималий розділ роману «Знедолені».

Колись тут плавали на човнах: оглядові прогулянки в моді з 1867 року. А тепер прокладені охайні тротуари, підземні галереї дуже чисті, добре освітлюються та провітрюються.

Виставлена різноманітна очисна техніка, від старовинної до суперсучасної, , вимірювальні прилади, ліхтарі, манекени у спецодязі. Побачите щура – не лякайтеся, він плюшевий. Зате сморід натуральний, як годиться.

Музей людського тіла Corpus (Лейден, Нідерланди)

Екскурсія людським організмом  – розвага не для слабкодухих. Лишень уявіть: ви стоїте у роті, вас оточують зуби, а звідкись линуть чудові звуки гикавки. Втім, язик кумедний: пружний та м’який, на ньому можна стрибати, наче на батуті.

Унікальний музей «Корпус» вражає навіть зовні: велетенська сталева людина підтримує будівлю із скла та бетону. Ескалатор підіймає вас до кремезного стегна, ви заходите всередину, а довкола – кровоносні судини, нерви, кістки, всілякі нутрощі, і все це колосальних розмірів.

Можна не лише поспостерігати, але й послухати, як б’ється серце, скорочується шлунок, булькотять кишки і пульсує мозок: усі фізіологічні процеси супроводжуються посиленими природними звуками.

Погодьтеся, таке видовище трохи шокує, але разом з тим це дуже цікаво. Функція музею скоріше пізнавальна: адже насправді ми не часто замислюємося, як влаштоване наше тіло. Крім того, у нього дійсно благородна місія: засновники вважають, що люди, які побачили себе з середини, почнуть більш відповідально ставитися до свого здоров’я.

Музей розбитих сердець (Загреб, Хорватія)

Правду кажуть, що усі закохані трохи не при собі, а надто покинуті. Як вам сподобається сокира, якою одна панянка у розпачі порубала на друзки меблі та одяг невірної подружки?

Варто зауважити, що музей заснувало колишнє подружжя. Він кінопродюсер, вона художниця – люди творчі, з нетиповим мисленням. Усе почалося з невеликої інсталяції, що символізувала їхній зруйнований шлюб. Незабаром долучилися друзі та знайомі, у яких теж збереглися друзки невдалих романів. А згодом люди з усього світу почали приносити та надсилати речі, що нагадували про особисті трагедії.

Кожен експонат – це історія нещасливого кохання. Розтрощений садовий гномик, шматочки подертого листа, плюшевий ведмедик – просто неможливо стримати сльози.

Разом з тим, відвідування музею – це своєрідний сеанс психотерапії: одних він змушує замислитися про крихкість стосунків, іншим – знову склеїти розбите серце.

Музей згорілої їжі (Арлінгтон, штат Масачусетс, США)

Наостанок дещо смачненьке. Почорнілі тости, обвуглена картопля, колишня яєчня, що навіки прилипла до пательні, спалені курячі ніжки і стейки, а також інші взірці якісно підгорілих харчів. Тутешнє гасло: «Навчіться готувати у стилі музею: скрутіть вогонь і лягайте подрімати».

Кому спало на думку, що у цьому є цінність? Ідеї літають у повітрі і одна з них наздогнала історика за фахом та арфістку за покликанням Дебору Хенсон-Конант. Вона саме розігрівала яблучний сидр, коли задзеленчав телефон. Коли Дебора повернулася до кухні, то знайшла дивовижну субстанцію, схожу на шмат губчастої гірської породи і вирішила, що вона прекрасна. Так з’явився Burnt Food Museum.

Музей, відкритий у 1981 році, зростає та процвітає: понад 49 000 шедеврів кулінарного мистецтва, більше 25 000 відвідувачів щороку, власна лабораторія, чимала добірка дослідницьких праць, надрукованих у науково-популярних журналах. А ви кажете, викинути.

Музей невдач (Хельсінбург, Швеція)

Музей невдач створив психолог і колекціонер Семюел Уест. Його експонати – дивні винаходи і концепти іменитих компаній (Colgate, Coca-Сola, Apple, Google, Harley Davidson та ін). Кожен з них замислювався як інновація, але в підсумку продажу не пішли, апарати не працюють або не зацікавили споживачів.

Цим Уест хоче показати, що невдача – це життєвий урок, з якого варто робити висновки, удосконалюватися і не боятися випускати нові продукти.