Найдивовижніші музею світу

Любите ходити по музеях? Не відмічатися «були-бачили», а розглядати кожний предмет, читати таблички і захоплюватись. Якщо не дуже, то знайте: у світі є музеї, у яких дивно, страшно, смішно, незрозуміло, але в жодному разі не нудно!

Музей цифрового мистецтва Морі (Токіо, Японія)

Музей цифрового мистецтва Морі (Токіо, Японія)

«Неперевершено», «грандіозно», «надзвичайно» – навряд чи можна висловити цими епітетами бодай десяту частину емоцій, які охоплюють відвідувачів найтехнологічнішого музею планети. Уявіть, ніби ви потрапили у паралельний всесвіт та зачаровано блукаєте просторами, що поволі перетікають один в один і просочуються у думки та почуття.

Музей цифрового мистецтва Морі Токіо, Японія

Це не перебільшення. Так працює система складних алгоритмів, яку підтримують сотні комп’ютерів і проекторів. Арт-об’єкти стають «живими» при взаємодії з людиною: хвилюється бурхливе море, струменять прозорі водоспади, похитуються велетенські дерева, розгортаються фантастичні квіти, миготять яскраві метелики, танцюють казкові персонажі.

Музей цифрового мистецтва Морі Токіо, Японія

Вражені глядачі довго не можуть отямитися: гра світла, буяння кольорів, феєрія звуків стирає межу між ілюзією та реальністю. «Ми хочемо, аби у нашому музеї люди відчували красу безмежного світу», – сказав один із творців експозиції Такеші Кудо. Усе вдалося.

Музей магії та чаклунства (Боскасл, графство Корнуолл, Англія)

Вірите у ворожіння, присухи, прокляття? Що, ні? Дарма. Відьми, чаклуни і некроманти існують. Численні докази їхньої діяльності з колекції The Museum of Witchcraft and Magic змусять вдатися до сумнівів навіть переконаних скептиків.

Музей магії та чаклунства

Засновника музею Сесіла Уільямсона підозрювали у зв’язках з потойбічними силами. Принаймні, сусіди його боялися – раптом вріче? Втім, скоріше  їх лякала його відлюдкуватість та прикра вдача, а взагалі він був досить неординарним чоловіком. Подейкують, навіть співпрацював із британською розвідкою: збирав дані про окультні досліди нацистів.

Музей магії та чаклунства

Усі чаклунські артефакти зберігаються в ідеальному порядку: ось секція сатанізму, а ось сушені трави та шкіра ящірок у скляночках, тут намиста з ікл та кісточок, а тут посібники з проведення ритуалів. Окремий відділ присвячено знаряддям тортур, за допомогою яких інквізитори добували зізнання у відьом та чаклунів. А ще діє чудова бібліотека: у часинку дозвілля можна вивчити кілька заклять та переписати рецепт чарівного зілля.

Музей душ у Чистилищі (Рим, Италия)

Надприродне – поруч. Точніше, неподалік від Ватикану, у Церкві Святого Серця Христа. У ризниці є куточок, де зібрано правдиві свідчення існування душі.

Музей душ у Чистилищі (Рим, Италия)

Простенькі на вигляд експонати займають одну стінку. Проте історія їхньої появи неймовірна. У 1897 році, після пожежі у церкві, такий собі священник вгледів за вівтарем обриси людського обличчя. Він припустив, що знак лишила чиясь грішна душа, що борсалася у вогні і благала про милосердя. Відтоді падре втратив спокій, намагаючись розшукати інші підтвердження своєї здогадки. І безперечно, знайшов.

Музей душ у Чистилищі (Рим, Италия)

У колекції, зібраної з усієї Європи, можна побачити відбитки долонь та підошв на папері, дереві та тканинах, тінь полум’я на книжковій сторінці, пляму у формі хреста на шматі рядна. Церковні служителі запевняють, шо усе це сліди душ померлих, які намагаються звернутися до світу живих.

Музей психіатрії Glore (Сент-Джордж, Міссурі, США)

Містики тут і близько немає, усі страхіття реальні. Надто вразливим краще не дивитися на обладнання для «лікування» божевільних, яке застосовували кілька століть тому. Візьмімо лишень Заспокійливе крісло. Бенджамін Раш, якого вважають (хто б подумав!) батьком американської психіатрії сконструював зручнесенький стілець для спасіння стражденних: пацієнтів садили у нього місяців на шість, аби обмежити їхні рухи.

Музей психіатрії Glore

Музей, розташований у будівлі колишньої психіатричної лікарні, названий на честь засновника Джорджа Глора, що працював у цих похмурих стінах. Він почав створювати жахливу колекцію з 1967 року, виключно заради науки, аби продемонструвати, як далеко сягнула психіатрія.

Музей психіатрії Glore

Треба визнати, досить далеко. До прикладу, тут зберігається пустотілий барабан, куди у середньовіччі замикали причинних, щоб крутилися, доки не набридне. Процедури ХХ сторіччя теж не надто відрізнялися гуманністю: до уваги відвідувачів гамівні ванни для скажених та простирадла для холодного обгортання.

Музей психіатрії Glore

А також такі гарненькі пристрої як басейн із сюрпризом (хворого несподівано занурювали у крижану воду), електрошокові апарати та ректальні розширювачі Янга, які запихали відомо куди з метою зцілення від неврозу.

Музей психіатрії Glore

Моторошно? Але ж треба було щось робити з людьми, які ковтали цвяхи, шпильки, ґудзики та інші предмети.

Музей психіатрії Glore

Пам’ятаймо, що усіх нас відділяє від божевілля лиш тоненька межа. Якби щось – поруч із музеєм відкрито сучасну психіатричну клініку.

Музей каналізації (Париж, Франція)

Оцініть насправді тонкий французький гумор. У столиці мистецтв, моди та парфумів діє музей каналізації. Але ймовірно, що це звичайнісінький прагматизм. Чому б не перетворити частину міського колектора на популярний туристичний об’єкт, що дає неабиякі прибутки?

Музей каналізації (Париж, Франція)

Для шанувальників гострих вражень відкрито невелику ділянку паризької каналізаційної системи. Деякі тунелі існують уже понад 200 років: Віктор Гюго присвятив цьому диву інженерної думки чималий розділ роману «Знедолені».

Музей каналізації (Париж, Франція)

Колись тут плавали на човнах: оглядові прогулянки в моді з 1867 року. А тепер прокладені охайні тротуари, підземні галереї дуже чисті, добре освітлюються та провітрюються.

Музей каналізації (Париж, Франція)

Виставлена різноманітна очисна техніка, від старовинної до суперсучасної, , вимірювальні прилади, ліхтарі, манекени у спецодязі. Побачите щура – не лякайтеся, він плюшевий. Зате сморід натуральний, як годиться.

Музей людського тіла Corpus (Лейден, Нідерланди)

Екскурсія людським організмом  – розвага не для слабкодухих. Лишень уявіть: ви стоїте у роті, вас оточують зуби, а звідкись линуть чудові звуки гикавки. Втім, язик кумедний: пружний та м’який, на ньому можна стрибати, наче на батуті.

Музей людського тіла Corpus (Лейден, Нідерланди)

Унікальний музей «Корпус» вражає навіть зовні: велетенська сталева людина підтримує будівлю із скла та бетону. Ескалатор підіймає вас до кремезного стегна, ви заходите всередину, а довкола – кровоносні судини, нерви, кістки, всілякі нутрощі, і все це колосальних розмірів.

Музей людського тіла Corpus (Лейден, Нідерланди)

Можна не лише поспостерігати, але й послухати, як б’ється серце, скорочується шлунок, булькотять кишки і пульсує мозок: усі фізіологічні процеси супроводжуються посиленими природними звуками.

Музей людського тіла Corpus (Лейден, Нідерланди)

Погодьтеся, таке видовище трохи шокує, але разом з тим це дуже цікаво. Функція музею скоріше пізнавальна: адже насправді ми не часто замислюємося, як влаштоване наше тіло. Крім того, у нього дійсно благородна місія: засновники вважають, що люди, які побачили себе з середини, почнуть більш відповідально ставитися до свого здоров’я.

Музей розбитих сердець (Загреб, Хорватія)

Правду кажуть, що усі закохані трохи не при собі, а надто покинуті. Як вам сподобається сокира, якою одна панянка у розпачі порубала на друзки меблі та одяг невірної подружки?

Музей розбитих сердець (Загреб, Хорватія)

Варто зауважити, що музей заснувало колишнє подружжя. Він кінопродюсер, вона художниця – люди творчі, з нетиповим мисленням. Усе почалося з невеликої інсталяції, що символізувала їхній зруйнований шлюб. Незабаром долучилися друзі та знайомі, у яких теж збереглися друзки невдалих романів. А згодом люди з усього світу почали приносити та надсилати речі, що нагадували про особисті трагедії.

Музей розбитих сердець (Загреб, Хорватія)

Кожен експонат – це історія нещасливого кохання. Розтрощений садовий гномик, шматочки подертого листа, плюшевий ведмедик – просто неможливо стримати сльози.

Музей розбитих сердець (Загреб, Хорватія)

Разом з тим, відвідування музею – це своєрідний сеанс психотерапії: одних він змушує замислитися про крихкість стосунків, іншим – знову склеїти розбите серце.

Музей згорілої їжі (Арлінгтон, штат Масачусетс, США)

Наостанок дещо смачненьке. Почорнілі тости, обвуглена картопля, колишня яєчня, що навіки прилипла до пательні, спалені курячі ніжки і стейки, а також інші взірці якісно підгорілих харчів. Тутешнє гасло: «Навчіться готувати у стилі музею: скрутіть вогонь і лягайте подрімати».

Музей горелой еды (Арлингтон, штат Массачусетс, США

Кому спало на думку, що у цьому є цінність? Ідеї літають у повітрі і одна з них наздогнала історика за фахом та арфістку за покликанням Дебору Хенсон-Конант. Вона саме розігрівала яблучний сидр, коли задзеленчав телефон. Коли Дебора повернулася до кухні, то знайшла дивовижну субстанцію, схожу на шмат губчастої гірської породи і вирішила, що вона прекрасна. Так з’явився Burnt Food Museum.

Музей горелой еды (Арлингтон, штат Массачусетс, США

Музей, відкритий у 1981 році, зростає та процвітає: понад 49 000 шедеврів кулінарного мистецтва, більше 25 000 відвідувачів щороку, власна лабораторія, чимала добірка дослідницьких праць, надрукованих у науково-популярних журналах. А ви кажете, викинути.

Музей невдач (Хельсінбург, Швеція)

Музей невдач створив психолог і колекціонер Семюел Уест. Його експонати – дивні винаходи і концепти іменитих компаній (Colgate, Coca-Сola, Apple, Google, Harley Davidson та ін). Кожен з них замислювався як інновація, але в підсумку продажу не пішли, апарати не працюють або не зацікавили споживачів.

Цим Уест хоче показати, що невдача – це життєвий урок, з якого варто робити висновки, удосконалюватися і не боятися випускати нові продукти.

Схожі статті / Вам може сподобатися