Цусімський морський бій: ганьба, яка не змиється століттями

438

У цій війні Японія втратила 117 військових та 3 торпедних катери.

Втрати Росії: 4380 загиблих, 5 917 захоплених, 6 лінійних кораблів та 1 прибережний лінкор затонули, 14 інших кораблів затоплено, 7 кораблів було захоплено ворогом, 6 кораблів роззброєні.

Повне фіаско, оговтатися від якого було дуже важко, практично неможливо…

Неймовірні втрати через помилки командування

У незнаючого своєї історії народу не може бути майбутнього.

Ми трохи перефразовували крилатий вислів Михайла Ломоносова, з яким просто не можемо не погодитися.

Ви напевно вже встигли прочитати статтю про битву за Порт-Артур. Якщо ні – щиро рекомендуємо зробити це, адже прямо зараз ми розглянемо ще одну російсько-японську війну, яка відбулася через рік після вищезгаданої битви.

Отже, давайте прямо зараз розглянемо Цусімський бій 1905 року, у прямому сенсі слова, перенесемося у минуле.

Ми розглянемо Цусімський бій коротко, адже у цій битві було так багато подій, що їх просто не вдасться умістити в рамки однієї статті.

Йшов 1905 рік. Російський флот зупинився на кілька тижнів у невеликому порту Носсі-Бе (Мадагаскар), який тоді належав нейтральній Франції. У порту повністю була відсутня навіть найменша інфраструктура, але російський Балтійський флот був у стані поповнити запаси вугілля, та відправився до бухти Камрань. Це був ще один союзний порт, що належав тоді французькому Індокитаю. Флот прибув в Сінгапурську протоку у період з 7 по 10 квітня 1905 року та досяг Японського моря у травні 1905 року. Ескадрі необхідно було поповнити свої запаси вугіллям у обсязі 500 000 тонн, та тільки тоді вона мала можливість успішно прибути до пункту призначення. Поповнити свої запаси вугіллям у нейтральних портах не було ніякої можливості.

цусімський морський бій карта

Зрештою, цей флот був перейменований у «Другу Тихоокеанську ескадру» після 18 000 морських миль (33 000 км). У той момент флот отримав невтішні новини про те, що Порт-Артур був успішно захоплений військами Японії. Так що план адмірала Рождественського полягав у тому, щоб дістатися до Владивостоку, поповнити запаси вугілля, дати своєму екіпажу можливість відпочити й відновити сили, а потім почати підготовку до бою. Однак найкоротший та прямий маршрут проходив через протоку Цусіма між Кореєю та Японією, в оточенні японських баз та рідних островів.

Адмірал Тогу оперативно прорахував мабуть єдиний розумний вибір свого майбутнього супротивника й те, що флот з росіянами на борту прямував до Владивостоку за найкоротшим маршрутом. У нього було достатньо часу, щоб відремонтувати кораблі у сухих доках, а також поповнювати запаси, а екіпажі у той час набиралися сил, коли він розробляв плани зі своїми підлеглими.

Він повинен був перехопити російський флот, використовуючи, мабуть, середньовічну тактику, яку він знав по війні Босини. Японський об’єднаний флот був скорочений до чотирьох лінійних кораблів, укомплектованих у основному недоторканими силами крейсерів, есмінців та торпедних катерів. Вісім лінійних кораблів, включаючи «Бородіно», та більш дрібні кораблі у цілому для 38 бойових кораблів й допоміжних підрозділів мали перевагу на папері. У кінці травня Друга Тихоокеанська ескадра пересувалася у нічний час, щоб не бути поміченою, проте була визначена двома кораблями, у яких були відкриті вогні відповідно до міжнародного права.

Штаб Того наказав вилетіти, а потім отримав більше інформації від своїх розвідувальних сил.

А Ви знали? 27-28 травня 1905 року почалася битва. Вона обіцяла стати найбільшим морським боєм. У ній були задіяні сучасні військові кораблі, які привернули увагу морських експертів. Королівський військово-морський флот не змусив себе довго чекати та перейшов до наступу, що й стало визначальним фактором при виборі концепції лінійного корабля з монокалібром.

СТОМЛЕНИЙ ВОЇН – ПРИРЕЧЕНИЙ ВОЇН

Російська сторона. Само собою зрозуміло, що така величезна подорож, якої ніколи не здійснював сучасний військовий флот, була сама по собі дивною. Але бій якраз по прибуттю дуже виснажив увесь екіпаж, адже, по суті, їм довелося знову без сну та відпочинку протистояти ворожим силам.

Кораблі не потребували технічного обслуговування, вони не мали серйозної зупинки на шляху протягом усіх цих місяців (6 місяців постійного плавання!). Екіпажі втомилися, оскільки час минав, а шанси врятувати Порт-Артур танули на очах. Остання частина поїздки була похмурою, усі члени екіпажу занепали духом та були морально вичавлені.

Дисципліна все ще була на поверхні, але у команди вже накопичувалося невдоволення. Тільки чотири нових лінкора класу Бородіно все ще були у відносно хорошій формі. Інші лінійні кораблі, очолювані 3-й дивізією адмірала Небогатова, ледь могли йти по лінії та не могли показати колишню міць. Усі кораблі були сильно забруднені, їх швидкість 14 вузлів ледь підтримувалася протягом короткого періоду часу, у той час як японці були значно вище – 15 вузлів, що давало їм деяку перевагу у спритності. Крім того, були виявлені недоліки у навчанні та брак бюджету, а також російські військово-морські випробування на торпеди, які показали серйозні несправності.

ЯПОНІЯ: ЯК ПЕРЕМОГТИ, ПОСТУПАЮЧИСЬ СУПРОТИВНИКУ У СИЛІ

Японська сторона. Спочатку переможець не був очевидний на папері. Об’єднаний флот IJN був на папері нижче, ніж половина лінійних кораблів. Однак кораблі були новенькими та майже у первозданному стані, незважаючи на інтенсивну службу. Адмірал Тогу сам був уже старим капітаном-ветераном з великим досвідом бойових дій, особливо загартований морськими баталіями. Його флот складався з 5 лінійних кораблів, 27 крейсерів, 21 есмінці, 37 торпедних катерів та канонерських човнів, а також допоміжних судів у цілому 89 одиниць, але останній не брав участі у самому бою, будучи занадто повільним та вразливим для цього завдання. Російський флот був більш орієнтований на бій: більше лінкорів, 8 «звичайних», 3 прибережних лінкора, але також менше крейсерів, усього 6, й набагато менше есмінців, усього 9. У всякому разі, вони не були на ключові ролях по обидва боки. Торпеди використовувалися агресивно, але не часто.

ЯПОНЦІ ЗРОБИЛИ ХІД ПЕРШИМИ. НЕЙМОВІРНИЙ ТОГО

Ще до того, як помітити росіян, адмірал Того розмістив свій флот, щоб заблокувати колону свого супротивника. Ця класична тактика, яка повторювалася в Ютландії та в інших випадках, дозволяла усій японської лінії відкрити вогонь, зосереджений на першому кораблі, як правило, флагмані адмірала. Він не тільки міг дезорганізувати флот, але також дозволяв поражати цілі, оскільки вони збільшували вогневу міць, у той час як у противника були тільки передові знаряддя, якими він міг відповісти. Наступний рух був для цільового флоту в цілому, щоб повернути та сформувати широку колону. Зайве говорити, що ці маневри були ретельно опрацьовані та вимагали точності. Коли були підготовлені всі умови, як зауважив Того, погода була гарною, з чистим небом, що дозволяє спостерігати на великій відстані, але з високими хвилями. Весь цей час бездротові повідомлення йшли від розвідників, які стежили за пересуваннями російських сил.

цусімський морський бій

О 13:40 обидва флоти побачили один одного й через 15 хвилин після того, як Тогу підняв прапор на Мікас, він наказав флоту:

«Доля Імперії залежить від результату цієї битви, нехай кожна людина виконує свій першочерговий обов’язок».

Вогонь на японській стороні почався о 14:45. Росіяни пливли на північний схід, в той час як японці рухалися з північного сходу на захід та повернули послідовно, дотримуючись того ж курсу, що й росіяни в класичних паралельних лініях.

карта цусімського бою

Розворот Тогу був майстерним, але російська артилерія була на висоті. Мікас був уражений 15 раз за п’ять хвилин, а потім й ще 15 разів, усе великим калібром. Адмірал Рождественський вибрав формальний варіант бою, виходячи зі своєї переваги у кількості важких знарядь.

О 14:08 дальність впала до 7000 метрів, а потім до 6400 метрів, але у кінцевому підсумку чудові японські навички стрільби та приціли завдали удару по російській лінії фронту. Точність стрільби була забезпечена Королівським військово-морським флотом.

Володимир Семенов на своєму флагманському «Князі» ( «граф») Суворові дуже добре пам’ятав постріли японських гармат:

«Здавалося, що снаряди безперервно сипалися на нас один за іншим. (…) Крім того, вибух мав надзвичайно високу температуру й рідке полум’я, яке, здавалося, поширилося по усій території».

Дійсно, цей обстріл, а не чесний поєдинок, тривав ще 90 хвилин, до першої втрати – російського лінкора «Ослябя» (флагман 2-го лінійного дивізіону Рождественського). Фуджі вдалося вразити склад з боєприпасами Бородіно, у результаті чого він вибухнув. Броненосець швидко затонув, але його дим охопив усю територію та трохи знизив точність стрільби. Коли настав вечір, контр-адмірал Небогатов прийняв командування, але незабаром Князь Суворов, Імператор Олександр III та Бородіно збільшили втрати, у той час як японські кораблі постраждали менше. Тільки кілька легких кораблів були втрачені.

3 ГОДИНИ АДУ ДЛЯ РОСІЙСЬКОГО ФЛОТУ

Оскільки російський флот все ще мав деякі великі кораблі, на той час було немислимо здатися. План полягав у тому, щоб дістатися до Владивостока. Саме цього хотіли уникнути японці. Того відправив о 20 годині вечора 21 міноносець та 37 торпедних катерів, щоб вистежити та знищити росіян. Авангард був вражений есмінцями, а фланги були атаковані торпедними катерами (схід та південь). Атака з використанням торпед тривала три години без перерви. Неясність та деяка плутанина привели до кількох сутичок, але це призвело до розсіювання росіян, які намагалися прорватися на північ. Незабаром вони зникли, проте їх зрадили прожектори. Наварін нарвався на міну, зупинився й був торпедований, повністю безпорадний.

цусімський бій морський

Сисой Великий був торпедований та затоплений вранці. Броньовані крейсери «Адмірал Нахімов» був торпедований, але вцілів, а Володимир Мономах зіткнувся з японським есмінцем та був знищений також на наступний ранок. У цю фатальну ніч японці втратили тільки три торпедних катери. Японія доведе свою майстерність нічних боїв у майбутніх боях у Другій світовій війні, як в Саво.

ПОВНА КАПІТУЛЯЦІЯ НЕБОГАТОВА

О 09:30, 28 травня, покалічені залишки російського флоту Небогатова були виявлені, мляво відступаючи, дозволяючи лінкорам Тогу наздогнати та оточити його на південь від острова Такешіма. Як й у Жовтому морі, вогонь відкрився на 12 000 метрів. На той час російському адміралу стало зрозуміло, що він переступив безпечний кордон й що його шість кораблів, що залишилися, були засуджені. Замість того щоб знищити їх, він наказав їм здатися, давши сигнал XGE, який означав – “ми здаємося”. Однак, на жаль для росіян, цей сигнал був відсутній у японських кодових книгах та Японія продовжувала обстрілювати флот.

Здивований Небогатов наказав викинути білі прапори, проте Тогу не довіряв цьому новому сигналу, й продовжував вести вогонь. Коли стало ясно, що ніщо не завадить повному знищенню, російський крейсер “Смарагд” зламав лад й спробував втекти. Зневірений Небогатов підняв прапор Імперського японського флоту та зупинився, сподіваючись бути зрозумілим. Це було помічено Того, який наказав припинити вогонь. Обидва флоти зупинилися, та Небогатов почав домовлятися про свою капітуляцію. Як заявили члени його екіпажу, він знав, що за непокору наказам він міг бути застрелений, але хотів уникнути марної бойні, благаючи своїх людей одного разу «відновити честь та славу російського флоту».

В’ЯЗНИЦА ЗАМІСТЬ СТРАТИ ЗА ЗРАДУ

Після повернення до Росії, обидва адмірала постали перед судом, Рождественський (який отримав серйозне поранення та був без свідомості під час битви) узяв на себе повну відповідальність.

Про це писали усі газети.

публікація про цусімський морський бій

Їх репутація була розтоптана, хоча цар помилував другого, а першого відправив до в’язниці. Інша частина російської ескадри, усього три кораблі, досягли Владивостока. Багато з цих кораблів були захоплені японцями на додаток до затоплених або пошкоджених у Порт-Артурі. Того не тільки отримав вражаючий приз у вигляді нових лінійних кораблів та крейсерів, а й виграв у двох флотів, втративши протягом усієї кампанії тільки два лінійних корабля й три есмінці.

РОСІЯ НІКОЛИ НЕ БУДЕ КОЛИШНЬОЮ. НАЙЖАХЛИВІШІ НАСЛІДКИ БИТВИ

Росіяни втратили увесь другий тихоокеанський флот, тобто увесь Балтійський флот, вістря їх морської могутності. Вісім лінійних кораблів, безліч невеликих суден та понад 5000 чоловік, в той час як японці втратили три торпедних катери й 116 чоловік. Три російських судна дісталися до Владивостоку.

Це був повний провал…

Відразу після цього спільний морський десантний напад дозволив Японії окупувати острів Сахалін, щоб змусити росіян благати про мир. Війна була програна, Російська імперія втратила 2/3 свого флоту. Це звело нанівець будь-яку можливість майбутнього розширення, та серйозно вплинуло на моральний дух країни на всіх рівнях.

Все це ще більше підірвало довіру до росіян, в тому числі традиційних союзників, таких як Франція, або до потенційного союзника, наприклад, до Німецької імперії, та переконало Великобританію у виборі Японії у якості азіатського союзника. Вдома образа екіпажів на їх еліти зводилася до відкритого заколоту на останньому чорноморському флоті (Потьомкіна), який знайшов відображення у хлібних масових повстаннях, жорстоко придушених.

Для Японії цусимская війна мала діаметрально протилежні наслідки. Японія ще раз зарекомендувала себе як могутня держава у Азії. Мілітаризм у період після Першої світової війни, ще більш підживлений гнівом, викликаний обмеженнями Вашингтонського договору 1922 року, призведе до того, що прихильники жорсткої лінії, керівники країни, переслідують агресивний порядок денний щодо Китаю після анексії Кореї та Мандчуріі. Хроніки Цусіми й всі дати бою увійшли в календар, та були оголошені національним святом, що до сих пір залишається незмінним, у той час як броненосець Мікас зберігся й його можна побачити навіть сьогодні. Ця подія зазначалася у багатьох книгах протягом багатьох років, наприклад, бестселер «Хмари над пагорбом», за сюжетом якого був знятий серіал у 2008 році, або високобюджетний фільм 1969 року з Тоширо Міфуне в ролі Того, міжнародною командою й акторами.

Того

Тільки з точки зору військово-морського флоту бій показав, що далекобійна артилерія, як вже було продемонстровано в Жовтому морі у 1904 році, була звичайною справою, вторинна артилерія не відігравала значної ролі, а також легкі кораблі, такі як есмінці. Це підтвердилося багатьма британськими керівниками штабу, включаючи адмірала Фішера (не кажучи вже про решту світу), що тільки лінійний корабель типу монокалібер був способом просування уперед. З бюджетом, необхідним для таких кораблів, це викликало європейську гонку озброєнь, яка мала чимало прецедентів в історії, тобто «лихоманку дредноутів». Цусіма точно не породив Дредноут на рівному місці. Ідея у Фішера існувала уже з 1900 року, та в 1904 році він закінчував проектування.

Але 22 лютого 1905 року був затверджений остаточний проект першого сучасного лінкора, у якому дійсно містилося кілька спостережень недавньої війни. Фактично, як битва при Жовтому морі, так й битва при Цусімі були ретельно проаналізовані Комітетом Фішера. Битва у Жовтому морі підтвердила, що дальній (13 000 метрів або 14 000 ярдів) вогонь можливий та навіть бажаний при наявності правильних прицілів й розрахунків.

Таким чином, російсько-японська війна й Цусімський бій завершився не на користь Російської імперії. Саме Цусимский бій 1905 року багато хто називає найбільш безвольною поразкою росіян у історії.

На завершення пропонуємо Вашій увазі фільм з унікальними кадрами Цусімскої битви, від якого просто холод на душі:

Схожі статті / Вам може сподобатися